Електронна бібліотека/Поезія
- ДружбаВалентина Романюк
- Лілі МарленСергій Жадан
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
Завантажити
Минала зима. Вона причинила вікно,
як закривають книжку, коли все одно,
що станеться наприкінці з мандрівниками.
Головне, що оповідь скінчиться наприкінці.
Головне – зима за вікном, книжка в руці.
І зарубки в пам‘яті, мов закладки між сторінками.
Все інше – лише здогадки і слова.
Минає зима, взимку стаються дива.
Бог народжується, щоб навесні померти,
так нічого й не пояснивши. Пора зими.
Наче душі над мертвими, стоять над містом дими.
Час повертатись і збирати пожертви.
Холодно як, - сказала вона і причинила вікно. -
Я чекала на розуміння, і це не воно.
Можна ж було пояснити, можна було написати.
Минулої зими вона теж лишилась сама.
Було гірко, зима була як зима –
так, ніби хтось свариться з небесами.
Але точилося світло молодим молоком.
І місяць висів за вікнами, над ставком,
і в книзі нічого не говорилось про безнадію.
Світ був таким, як є, він завжди такий:
не те, щоби непереконливий, просто – неговіркий.
Я завжди, - сказала вона, - знала, чим володію.
А чим ми всі володіємо? Жалем і співчуттям.
Життя ніколи не називає себе життям.
І смерть не каже, що тут чуже, що наше.
Між тим, коли Бог народиться і коли помре,
нам лишається нехитре вміння старе –
вірити в те, що цього разу все буде інакше.
Все може бути інакше. Нас ніхто не прирік.
Просто триває зима. Починається рік.
Теплий сволок небес, золоті принади.
Світиться, світиться світло в нічному вікні.
Віра, вона ж тримається не на знанні,
а на розумінні того, що ми можемо чогось не знати.
Тоді теж був сніг, згасали серця вогнів.
Головне - вміти розпізнавати гнів
і вміти закохуватись, попри тягар провини.
Темні вікна її, прочитані нею рядки.
Ходять душі під вікнами, мов колядники.
Співають разом із мертвими і живими.
Останні події
- 02.10.2026|19:56Українське мистецтво формує сприйняття країни у світі
- 01.10.2026|14:15До Дня захисників і захисниць України Табаков презентує пісню «Воля» в дуеті з донькою
- 29.09.2026|18:28160 років Михайлу Грушевському: людина, яка писала і творила українську історію
- 29.09.2026|15:41Українське шістдесятництво як явище світової культури
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля