Завантажити

По синіх зморшках

Самотнього неба

Скрапує холодний

Осінній піт,

Який розчиняється

В кольоровій прокуреній

Землі, здіймаючи спогади

Літньої пилюки.

Залізний лелека

Не відлітає в ирій,

Він вартує прохолодну

Джерельну вічність,

Яка наповнює

Цеберки прозорими

Радостями дитинства.

Не пам’ятається, коли

В останнє востаннє

Примірялися крила

Ренесансу,

Тож бо без хмелю

Важко поринути

До рубежів розкоші.

Нас облишено в каракулевих

Шкірах пропитих візерункових

Літер, які тепер дріботять

Запізнілими господарями.

Фундамент культури

Зранений будяками

Забутих сподівань.

І тільки на новочасній

Заводській вежі

Моя Капитолівка

Яскрить оптимізмом,

Бо цей потужній Володар

Хмар не дозволить зубожінню

Вигризати статок села

До повного знедолення…

29.о9.2оо6

читати