Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

способам ведения боевых действий, ни по внешнему виду, ни по какому другому критерию армией не являвшаяся...
Миха видел все это, снова и снова удивлялся и никак не мог понять, каким же образом удается «сепаратистам» вот уже три месяца с успехом отбивать атаки десятикратно более сильного противника. Сейчас-то уже было гораздо легче. А вот как ПМР не погибла тогда, в самом начале марта, когда с правого берега неожиданно хлынули колонны бронетехники и волны отлично вооруженных волонтеров и карабинеров, а встречали их рассеянные кучки левобережных милиционеров и стихийно собравшихся добровольцев, вооруженных кто во что горазд? «Все очень просто, – обычно говорили одни приднестровцы. – Румыны воевать не умеют...» «И не хотят...» – добавляли другие. «Это правда, – думал Миха, – но не вся правда... Главная причина – не в этом. Она – в том, чему трудно подобрать название, но синоним чего – «Воля Господня»...»
...«Шатуны» оказались на позициях унсовцев не случайно: в ночь здесь придется работать. А значит, сейчас следовало, как говорил Саша, «осмотреться». Они были здесь уже не в первый раз, как, наверное, уже не один и не два раза побывали на любом из отрезков линии обороны «сепаратистов». Они везде были как дома.
Миха любил бывать здесь. Ему нравились царившие у унсовцев четкость и порядок, особый дух спаянного дисциплиной и выучкой армейского подразделения. Если обычный ополченский взвод представлялся Михе чем-то рассыпчатым, не цельным, хотя и боеспособным, чем-то вроде заряда картечи, то унсовская «чота» – это было литое чугунное ядро.
– Привет, Павло, – поздоровался Миха, присаживаясь рядом со знакомым унсовцем, крепким плечистым парнем в камуфляже. – Курить будешь?
Павло отрицательно помотал головой. Он не курил, и Миха это отлично помнил. Но въевшиеся в натуру еще в Советской Армии правила хорошего тона – «Всегда предлагай окружающим курить если закуриваешь сам, есть – если ешь, пить – если пьешь!» – были сильнее его.
– Как дела, братишка? – спросил Миха, выпустив густой клуб сигаретного дыма.
– Та нічого, все нормально, – даже и не думая из вежливости переходить на язык собеседника, ответил по-украински Павло. – Так, трохи тоскно. Румуны зовсім зледащилы. Навіть носа з окопів не высовують...
Он вздохнул и украдкой отмахнулся от дыма. Помолчали.
– Таж як слід не обстріляюсь... Хіба це війна? Така собі совецька «зарныця»... – наконец пробормотал Павло недовольно.
– А что, очень хочешь обстреляться? – заинтересованно спросил Миха.
– А навіщо, тобі здається, я сюды іхав, га? – удивился Павло. – Навіщо ми всі сюди іхалы?
– Ну, наверное, затем, чтобы помочь сражающемуся народу Приднестровья против...
– Та ні, облыш, – перебил Миху Павло. – Головна причина – захист украінців лівобережжя Дністра. Зверни увагу: не Придністрівськоі республіки як такоі, а саме наших кревных братів. Ну й, звісно, щоб набуты бойового досвіду. І трохи зброі... – он немного подумал. – Розумієш, у нас же війна буде. Треба підготуватись...
– С кем война?
– Кожне Придністрівья мае свою Молдову, – философски сказал Павло. – У нас вона – на півночі та сході.
– Россия?!
– Московія, – поправил Павло. – Вона... вона не тільки на півночі та сході. Вона – всюды. І ззовні, й усередыні Вкраіны... Ось тільки, якщо щось, напевне, придністрівці нам допомагаты не підуть. Скоріше – москалям. Тож розумієш, чому для нас більш важлыва майбутня війна в Украіні, ніж теперішня тут...
– Павло! – крикнул от землянки еще один вояка в камуфляже. – Йди-но сюди! Треба ж зброю чистыты!..
– Зараз-зараз, – кивнул Павло и снова обернулся к Михе. – Вони скрізь. Москалі. Комуняки. Жиди. Й ми скрізь. Тому скоро буде війна. Московія втратыла Вкраіну – таку багату колонію, що нею володіла декілька століть. То вважаєш, москалі погодяться з цим? Вони не дали нам бути вільнымы за часів Богдана, – в его голосе появилась митинговая звонкость. – А потім ще – за часів Центральноі Ради... Зараз маемо третю спробу. Останню. То мусымо готуватись так, щоб знову не зазнати поразки... – он сделал техническую паузу и снова заговорил сдержанно. – Вони всюди встромляють свого носа. Вони всіх мирять. Тільки через це чомусь ще більше крові. Вони краще нас знають, як нам треба жити. Це – жадібна краіна, котра вміє все, крім того, щоб просто чесно працювати в себе вдома. Це – краіна брехні, котра кожен день співає про братерство народів, якого ніколи не було. Так повинен же хтось, врешті-решт, іх зупинити? А хто крім нас це зробить?..
– Павло! – опять вилез из землянки унсовец. – Ты йдеш, чи ні?
– Выбач, друже, – виновато улыбнулся Павло, вставая. – Бачиш, кличуть.
– Нет проблем, – ответил Миха, словно забыв подать ему руку на прощание. – Дело – превыше всего.
– Саме так, – кивнул Павло. – Всі, хто воюе тут, і козаки, й хлопці з рушення, й ми, всі мають свою мету. Це – особиста справа кожного. Аби спільна робота робилася б...
«Вот, блин, – думал Миха,

Останні події

13.07.2025|09:20
У Лип´янці вшанували пам’ять поета-шістдесятника Миколи Томенка та вручили його іменну премію
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери