Завантажити

Стрибну на трамвая приступку,

зі дзвоном вперед покочу:

ось стрімко крокує Ступка,

ось каву п‘є Покальчук.

А ось - як взагалі повірити? -

навіть у горлі ком:

рудий весь з очима сірими -

Франко…

А це - граціозний, мов кіт

від самопальних кутюр,

геній, піжон, ерудит -

юний Роман Віктюк.

А ось для пані вибирає квіти

красень у шарфу помаранчевому…

Такого як не помітити?

Звичайно ж - Сергій Данченко.

У лабірінті вузеньких вулиць,

у млі незворушних століть,

наче пчілка у вулику,

старенький трамвай дзеленчить…

Обличчя суворих будинків

витягнуті, мов у Ель Греко.

Сонце спілою динею

десь майорить далеко.

Стрибну на трамвая приступку,

відчую, як тінь, самоту.

Підступить сльоза підступна -

я її проковтну…

читати