Це вибух пристрасті, що пульсує в кожному тексті. Це колекція деталей, оприлюднених у верлібрах через вібруючу ритміку. Це сміливо зібрані до купи брудна соціальність і глибокий психоаналіз. А водночас… — це ніжність материнства, гармонія світла, тепло рідного куточка. Шкарпетки бувають різні — лишень спробуйте їх одягнути. Так само і вірші Марії — лишень спробуйте їх осягнути.

Марія Хімич. Білі шкарпеточки. – К.: Смолоскип,  2014. - 112 с. (Серія «Лауреати “Смолоскипа”).