У характерній для письменника іронічній манері, цього разу – в жанрі містичного детективу, раптом виринає несподівана для його творчості тема дитинства. Початок роману може збити з пантелику оманливою та імітацією дитячої літератури: дитячі теревені, лічилки, ігри, страшилки, плітки про старших і їхнє «доросле» життя, зрештою, і присвята друзям дитинства… Якісь затишні дитячі тьоркі-разборкі: хто тут старший, хто кого любить, а кого недолюблює, – усе, як у нормальних дитячих компаніях, включно з булінгом, звісно. Але з кожною сторінкою зростає підозра, що цей «дитячий» твір – не про дітей, а не для дітей – то й поготів.

Традиційно чуттєво виписані пейзажі з 6Д деталізацією (так, тут література поки що виграє в комп’ютерних ігор, адже до зорових, слухових, тактильних і рухових вільно додає смакові та нюхові). Вони затягують у нічну прохолодну тишу й вологість, огортають туманом і невиразними рухомими тінями, ми чуємо, як скидається в річці риба й шарудять крилами кажани, відчуваємо запах жабуриння й очерету, щойно викопаної могили… Події, які стаються вночі, – такі ж туманні, холодять душу незрозумілим жахом і призводять до приголомшливих змін.

«Денні» сторінки, сказати б, повсякденні, – майже безпейзажні, сповнені людьми й розмовами, різко контрастують із «нічними». Тут місцеві мешканці переказують одне одному плітки про «дорослі» події: нехлюйка стає зразковою господинею та матір’ю, фанатик-мотоцикліст перетворюється на чудового чоловіка та батька, нещасливий любовний трикутник призводить до розстрілів і заслань мешканців Туровця, мешканців Шумська радянська влада насильно переселяє, а незгодних – розстрілює, парочки кохаються або займаються сексом, міліція та журналісти розслідують справу про шахрайство, талановитий художник перестає пити й починає малювати. Іще багато чого стається в цьому зовсім дорослому й переповненому подіями світі, аж доки цей світ не зіштовхується з дитячим. І тоді раптом з’являється Діва Марія, яка насправді зовсім не Діва Марія, і тоді з’ясовується, що всім дорослим насправді потрібно лише одне, – строга, але наснажлива материнська любов.

Найяскравіші та найглибші відчуття, часто незбагненні чи навіть не усвідомлені нами, проростають із таємних вод нашого дитинства. Прагнення бути прийнятим, потрібним, неспинна жага живого людського зв’язку,  але зі збереженим особистісним простором, прагнення свободи самовираження, але й необхідність самодисципліни, зрештою, невситиме бажання творчості й гри, – хіба це не те, що формує супергероя?

Тож так: цей жахкий, зворушливий, смішний, реалістичний, фантастичний твір – для дитини, яка живе в кожному дорослому.