Однак, точно знаю, книжка — це особисте, це — наше віддзеркалення душі. Вона завжди вислухає, дасть пораду, заспокоїть та зрештою відпустить із надією, що до неї неодмінно повернуться. Нещодавно надрукований роман Тетяни Белімової «Винуваті люди» — той самий текст, який відповідає переліченим прикметам. Кожен його епізод ворушить потаємні куточки єства, дарує відчуття комфорту й увічливо просить переосмислити заяложені стереотипи. Тетяна Белімова — уміла майстриня пера. Її твір — справжня панорама буття, трохи сентиментальна й оптимістична водночас, бо, певно, саме такою є палка любов, зображена у “Винуватих людях”. Авторкиня, як завжди, дбає про читачів, тому манера написання роману проста, а її мова закохує в себе легкістю та доступністю. Проте не слід забувати про непересічний досвід письменниці, який у текстах неабияк відчутний. Він ніби поважний учитель, що виглядає з-за кожного слова, демонстративно постукує довгою указкою й тихо промовляє: «Ну, ось я, знайди мене, збагни мене. Мерщій!».  

«Винуваті люди» — історія двох закоханих, Василя та Марусі, які з дитинства пообіцяли одне одному попри будь-що поєднати свої долі. Вона — бідолашна сирітка, котра залишилася без мами й була віддана на виховання графині Лідії Браницькій. Він — кремезний машталір незаможного походження, який щиро сподівався одружитися зі своєю милою і в думках вимальовував їхнє спільне майбутнє, де мали би панувати спокій та любов. Однак талан вирішив жорстоко покепкувати з героїв, тому безжально розлучає їх. Закоханихзатягує коловорот подій, доля то зводить Марусю та Василя, то розводить знову. Невидимі нитки між ними стають дедалі міцнішими, почуття — надійнішими, а зізнання — відвертішими. Смерть Ясенського — наче шанс для закоханих зробити те, чого жадали ще в дитинстві — бути разом. Ніколи не пізно перемінити хід сьогодення, узяти бика за роги та облаштувати власну «планету» так, як сам того бажаєш. Цього прагнули й головні герої, однак суспільний осуд швидко розвіяв марення залюблених. Чому суспільство завжди таке жорстоке і чому воно абортує особисте щастя?  

Окрім любовної сюжетної лінії, у тексті чільне місце займає історія: одвічний конфлікт між поляками, євреями та українцями, перехід від народництва до «соціялізму», у межах якого простий люд намагався звільнитися від «експлуататорів», страшна кривава неділя 1905 року, коли робочі вийшли на вулиці захищати свої вольності, «бо одні горба гнуть, а інші наживаються. А хіба це правильно? Усе має бути порівну». Подекуди зустрічається «Кієвскія губєрнскія вєдомості» зі своїми «патріотичними» новинами, «нєлєґальная література», що, на думку багатьох персонажів, туманить розум селян, «Кобзар», із котрого яскраво майорить велична «Україна», та інше. Тетяна Белімова також уплітає в текстову канву перші технічні винаходи: трамваї, телефонічні апарати, автомобілі тощо. Авторкиня уміло передає атмосферу початку ХХ століття.

Особливо хочеться відзначити мовні особливості «Винуватих людей»: роман вирує прислів´ями, приказками, народним говором, фразеологізмами, влучними художніми засобами, ба навіть польською лексикою, яка надає твору пікантного відтінку. Письменниця обережно й у потрібних місцях насичує свій твір мудрими словами, що торкають кожного: «Смерть мирить і єднає всіх, пробачає старі образи й давні борги»; «Ніколи не йди заміж без кохання! Хай у злиднях, хай по-простому, але з тим, із ким любиш...». Безперечно, іще варто зазначити чудові описи інтер´єрів, екстер´єрів, природи, великих міст із вулицям, яких уже не знайдеш на мапі, гардеробних деталей. Письменниця активно залучає сенсорну організацію, даруючи реципієнтові можливість відчувати твір на дотик і смак. При прочитанні роману переслідує запах свіжозавареної турецької кави, міцного чорною чаю, духмяних медових пряників у формі різних звірят та ароматних яблук у карамелі. Мова «Винуватих людей» чарує й не дозволяє читальнику відкласти книжку на потім. І це прекрасно.  

Отже, любі шукачі цікавих текстів, якщо ви волієте прочитати щось нове, візьміть до уваги роман переможниці конкурсу «Коронація слова» Тетяни Белімової — «Винуваті люди». Це — те, що не залишить вас байдужим.