Re: цензії
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
- 26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
- 23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяЖити, поки життя триває
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Слово – зброя
Андрей Цаплиенко. Экватор. Черный цвет & Белый цвет - Харьков, «Фоліо», 2010. – 536 с.
Жанр: гостросюжетний пригодницький роман
Як єдиний, на жаль, автор цієї сторінки, котра хоч і є авторською, проте (вкотре нагадую!) абсолютно відкрита для бажаючих написати щось про українську жанрову літературу та українські переклади іноземних творів, в приватному спілкуванні з вдячними (рідше) та обуреними (частіше) читачами постійно наголошую: кожен мій текст не має нічого спільного з літературною критикою. Принаймні, з критикою в традиційному, академічному розумінні цього слова. Беручись оглядати чергову прочитану книгу, я висловлюю про прочитане свою думку і намагаюся її обґрунтувати та аргументувати.
Тому чи не вперше за останні роки, визначаючи жанр нового роману, написаного українським автором, я ані хвилини не коливався та абсолютно не мав бажання легенько постібатися (за що автори, котрі серйозно ставляться до власних творчих доробків, і лають мене в своїх приватних листах). Нарешті з жанром усе чітко та ясно, чого і вам усім бажаю.
Відомий тележурналіст Андрій Цаплієнко своїм дебютним романом «Екватор» пропонує у форматі «три в одному» відразу три теми, яких так бракує сучасному українському читачеві. Перше - дія роману відбувається в Західній Африці, зокрема – в Ліберії часів другої громадянської війни (1999-2003 рр.). Тому екзотики тут досить, що не часто український автор в доступній формі пропонує українському читачеві. Друге – маємо твір, у якому дотримана абсолютна чистота жанру. Тобто, якщо книжку розглядати з ринкової точки зору та підходити, як до товару, вона опиниться на одній полиці з саме гостросюжетними пригодницькими романами, а не з абстрактним «мистецтвом». Третє – це питомо чоловіча, без лапок, література. Тому сцени сексу, які так забавляють більш фахового, ніж я, критика Вікторію Поліненко, насправді такі, якими вони є в «чоловічій» літературі всіх часів, позбавленій поетичної складової. І заодно - зайвої еротизації старого, як світ, процесу злягання. Саме так, споживацькі, мужчини ставляться до сексу, і феміністкам доведеться з цим змиритися. Хоча роман Цаплієнка вже точно не для учасниць жіночих визвольних змагань…
Але насправді секс у цьому романі – не головна чоловіча цінність. Журналіст, котрий відомий своїми репортажами з «гарячих точок» нашої планети, написав історію про торговця зброєю. Навіть дав йому стрілецьке прізвище – Шут, що в перекладі з англійської означає «стріляти». Вогнепальна зброя належить до справжніх чоловічих іграшок, хоча в війну нею зовсім не граються. Зброєю взагалі гратися не слід.
Тож Андрій Цаплієнко навмисне заганяє свого Андрія Шута в таку ситуацію, де яскраво видно – рано чи пізно той, хто продає знаряддя вбивства, сам опиниться між двох, а то й між трьох вогнів. Причому в той момент буде не важливо, продав ти черговим повстанцям стратегічні ракети чи скинув їх у океан на спеціальних парашутах, аби втопити глибоко на дні. Головне – ти погодився це робити. А тут, коригуючи приказку кримінальників старого гарту, вхід у закон – долар, вихід – два. Не можна продавати, купувати чи міняти на діаманти зброю з виглядом, що це – лише бізнес, а ти – лише цинік. Настануть часи, коли навіть такого спритного торгівця знаряддями вбивства, як Шут, почнуть розмінювати на зброю, діаманти, жінок, або – з метою політичної чи економічної доцільності.
Звісно, як будь-який автор-дебютант, Цаплієнко хоче швидше виговоритися. Сказати в одній книзі все, що назбиралося за роки журналістської роботи. Часом він грішить відвертим дидактизмом, іноді починає повчати, розповідаючи, де чорне, а де – біле. Та, до його честі, одразу відчуває надмірний пафос, тому бореться з порожнім словом єдиною можливою в авантюрно-пригодницькому творі зброєю: переключається на іншу сюжетну лінію. Через те їх у «Екваторі», як на мій погляд, дещо забагато. Але якщо розглядати роман у перспективі як сценарій вертикального серіалу, де кожна серія – одна завершена історія з життя сучасного торгівця зброєю, то досвідчений читач цілком здатен впорядкувати для себе всі сюжети.
Оцінка *****
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Андрій Цаплієнко видав свій перший роман
- Чергове засідання КПК
- У четвер відбудеться чергове засідання Книжкового Прес-клубу
- Андрій Цаплієнко презентує свій перший роман
- Викрадання підлітків та собак
Коментарі
Останні події
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
- 06.11.2026|15:5110 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
- 06.11.2026|15:39В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
- 06.11.2026|15:32У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»
