Дорослій аудиторії Іван Андрусяк відомий поезією, дитячій – прозою. Минулий рік був для дитячого письменника Андрусяка «прозовим» – світ побачили книги «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому» та книжка-гра «Хто боїться зайчиків». А цей рік розпочався для нього «поетично»: нарешті Іван Андрусяк видав першу збірку дитячої поезії — «М’яке та пухнасте». Цією книгою видавництво «Грані-Т» започаткувало нову серію — «Сучасна дитяча поезія».

Іван Андрусяк пише вірші для дітей уже давно. І тому поява такої книги була логічною й очікуваною. Його вірші для малечі друкували в журналах, альманахах, часописах. Викладав він їх і на своєму сайті. Але вірші, зібрані під однією обкладинкою, з неймовірно добрими й ніжними ілюстраціями Надії Дойчевої – це зовсім інша справа.

Писати для дітей — нелегко і вкрай відповідально. Проте існує хороший рецепт написати цікаву дитячу книгу – це написати її для своїх дітей. Не для абстрактної дитячої аудиторії, роздумуючи, що може сподобатися сучасним дітям, а що — ні, а для своїх власних дітлахів, які запрошки поставлять потрібні питання в незрозумілих для них моментах, посміються, де їм насправді смішно, чи легко викажуть себе, якщо занудьгують. Іванові Андрусяку в цьому випадку пощастило – маючи трьох дітей, книги він пише цікаві й веселі. На них упевнено можна ставити позначку «Перевірено власними дітьми».

Андрусяк пише не лише для, але й про власних дітей. У його творах часто фігурують дівчатка Ліза та Стефа – героїні, списані з доньок. Книга його поезій – не виняток. Ліза зі Стефою є героїнями кількох віршиків. І не лише вони. В цій книзі живе безліч добрих і приємних створінь — багато котів, бегемотиків, є поросятко і навіть вередливі хмари.
Вірші «М’якого та пухнастого» — кольорові. Тут усе має власну барву – темно-сині хмари, чорноброва корова і білолиця телиця, сріблясто-сірі слони і коричневі мурахи, чорний-чорний вужище і жовті-жовті оси… А чого варті дві червоні птиці:

«На червоній черепиці
спали дві червоні птиці.
Дивувались вранці-рано:
- Я рожева, ти багряна».

Малюкам буде легко та цікаво вивчати кольори, особливо коли «кольорові» вірші вдало доповнені добрими й дотепними кольоровими персонажами, створеними фантазією та майстерністю художника-ілюстратора.

До того ж вірші —  різні на доторк (тут і тепла стигла грушка, і гаряча пара, і босі ніжки у росі, і пісок, і вода) та різні за звучанням (чакалка, що дзенькає й тріскає тарілками та чарками, шашіль, що хрума геть усе, коти, що нявчать «Ганьба!» та «Слава!»).

Ці вірші добре «чуються» та «бачаться», що важливо для дитячої поезії. Тож читати чи слухати дитячу поезію Андрусяка — майже як дивитись мультики. Тільки, здається, ще приємніше.

Маргарита Стручок