Re: цензії
- 21.11.2026|Михайло ЖайворонСтрибок у темряву в пошуку світла
- 21.11.2026|Євген БаранХто ми без Охрімового казання?..
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Події
«Коли я працюю, то забуваю про вік» – 88-річна режисерка сільського дитячого театру
Її в селищі Солоному на Дніпропетровщині знають майже всі, а особливо діти. Валентині Демченко – 88 років.
Колись вона заснувала в селі кілька гуртків, а згодом і дитячий театр «Ключик добра», який скоро святкуватиме своє 30-річчя. Власної постійної сцени діти театру вже не мають, Будинок культури – в аварійному стані. Чому Валентина Демченко, попри труднощі, не покидає роботу над дитячим театром у невеликому селищі, що її заряджає та як самій вдається мотивувати інших – про це режисерка з 30-річним досвідом розповіла Радіо Свобода.
Селище Солоне, Дніпропетровщина, прохолодний ранок.
Із 88-річною Валентиною Демченко зустрічаємося за чашкою чаю у неї вдома – в колоритній квартирі зі старими сервізами, вишивками з різних областей та незліченною кількістю книг, сценаріїв і нот. Жінка в гарному гуморі, здається, готова вийти на сцену просто зараз. Днями її виписали з лікарні, та на проблеми зі здоров’ям вона скаржиться рідко. «Працювати до сьомого поту» – це не просто слова, а стиль її життя.
"Мене запрошували працювати до Чернівецької філармонії, та я відмовилася, бо мені краще працюється в селі, з простими людьми"
– Із дитинства у мене була велика жага – бути артисткою. Після закінчення культурного технікуму в Дніпропетровську я поїхала працювати на Західну Україну. Там працювала в Будинках культури на Івано-Франківщині, потім у Чернівецькій області. На Заході набиралася досвіду, який потім також і привезла на маленьку батьківщину. Мене запрошували працювати до Чернівецької філармонії, та я відмовилася, бо мені краще працюється в селі, з простими людьми.
Коли повернулася, то відкрила кілька гуртків: драматичний, ляльковий, народні та бальні танці. На той час, у 1962 році, тут нічого не було. Я відкривала перші культурні гуртки у селі і постійно возила дітей на конкурси, фестивалі, аби показати їхні уміння й справжні таланти. Не можна, щоб діти в селах просто так сиділи без занять і не розвивалися.
"Нашому дитячому театру «Ключик добра» – майже 30 років, а загалом я з культурою разом вже 60 років"
В культурі працювати було нелегко, тим більше, що стосується фінансів. У мене було двоє дітей – і довелося піти в торгівлю, щоб якось прожити. Та без культури, звісно, я жити не могла – це справа мого життя, тому згодом я пішла в школу і отримала там години драматичного гуртка. Відтак нашому дитячому театру «Ключик добра» – майже 30 років, а загалом я з культурою разом вже 60 років.
У 2007 році ми отримали звання «зразкового» театру, яке підтверджуємо і до нині, а на жодному з конкурсів ми не посідали нижче від третього місця. І я пишаюся тим, що які обставини нас би не спіткали, ми все одно працюємо і до нині.
Діти на репетиціях вчаться пластиці, вивчають мову, щоб українська була чиста, вчу їх артистизму, щоб дитина, навіть якщо просто виходить на сцену і стоїть, щоб це була гра! Багато дітей приходять до нас закоплексованими, а потім розкриваються, як квіточки, почуваються вільно, сміливо, стають більш відвертими, розвивають музичний слух.
"Із дітьми я себе почуваю як на крилах, діти мене підтримують. Це все тому, що я працюю із задоволенням"
Багато дітей пройшло через наш театр, але багато молоді виїжджає з сільської місцевості після закінчення школи, тому й наш театр теж покидають. Хоча є діти, які працювали з нами, а тепер вони ведучі або й самі ведуть гуртки.
Без цієї роботи я просто не можу, люблю працювати з дітьми та з культурою. Коли є свята, три, чотири дні вихідних, то я не знаю, куди себе подіти. Часто запрошую на вихідні дітей до себе в гості на чаювання, а водночас і працюємо над вимовою чи готуємо сценарій нової вистави. Коли я працюю, то забуваю про свій вік, про те, що у мене болить. Із дітьми я себе почуваю як на крилах, діти мене підтримують. Це все тому, що я працюю із задоволенням.
Інформація: Радіо Свобода
Додаткові матеріали
- На Всеукраїнському семінарі в Дніпрі було визначено літературні орієнтири для молоді
- Порошенко створив стипендію ім. Левка Лук’яненка для заручників, утримуваних у Росії
- Легендарне піаніно Леонтовича «оживе»
- Фестивальний сезон у розпалі: ТОП-10 українських книжкових фестивалів
- 22-23 вересня – фестиваль Comic Con Ukraine в Києві
Коментарі
Останні події
- 21.11.2026|13:48Видавництво «Основи» випускає дебютну книжку Ірини Вале «Творимо Різдво»
- 21.11.2026|13:31Як дві сестри після десятків відмов створили світовий фентезі-бестселер і поклали сайт українського видавництва за 30 секунд
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
- 06.11.2026|15:5110 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада


