Завантажити

Жив собі якось біля ВЕЛИКОГО ВИГОНУ у хатинці маленький „в”. І якось приснилось йому, що на тому ВИГОНІ стоїть ВЕЛИКЕ місто де мешкають звірята. І сталась з ними одна дивна пригода.

ВЕСНОЮ, коли на землю спустився ВЕЧІР, ВАРИЛА ВОРОНА ВАРЕННЯ із ВИШНІ. Та зачепила вона пір’ям гарячі ВУГЛИНКИ, й не помітила цього. Полетіла ВОРОНА у гості до ВОВКА.

От п’ють вони чай. Аж глядь – ВОГНИЩЕ ВЕЛЕТЕНСЬКЕ розгоряється. Загорілась хатка ВОВКА, що у нього й ВУСА та ВУХА горять. Вилетіла ВОРОНА крізь ВІКНО, сіла на ВЕРБУ та ну галасувати: у ВОВКА хатка горить, рятуйте!

А був ще у тому місті ВЕЛЕТЕНЬ, якого кинули у В’ЯЗНИЦЮ, через те, що ВЕРЕДУВАВ. От і надумали звірята його на допомогу покликати.

Запрягли ВОЛА у ВІЗ та й поїхали ВИПУСКАТИ ВЕЛЕТНЯ на ВОЛЮ. Інші звірята набирали у ВІДРА ВОДИ і гасили ВОГОНЬ.
Ось уже через ВУЗЬКІ ВОРОТА біля ВАРТОВИХ, ВЕЛЕТЕНЬ на ВОЗІ їде, ВОЛОССЯ його від ВІТРУ тріпотить.

Та лишень устав ВЕЛЕТЕНЬ із ВОЗУ, дмухнув на ВОГОНЬ, як такий ВІТЕР навкруги здійнявся, що ВОГНИЩЕ враз погасло.

На радощах, що хатинка вціліла, ВОВК частував звіряток ВАТРУШКАМИ, ВИНОГРАДОМ, ВАФЛЯМИ та ще й ВАРЕНИКАМИ на додачу.

„Ох і наснилось же мені!” – прокинувшись та глянувши через ВІКНО на ВИГІН, сказав маленький „в”.

читати