Завантажити

Нехай оминають мене світлофори,
Обридливі, мов папарацці.
Найлегше від смерті отримати фору
І “Оскара” в трьох номінаціях.

Зненацька, як цяцька,
гульба гайдамацька
Закрутить ґевала в окропі.
Та погляд – як погад
і усміх – як маска,
І серце – не серце, а попіл.

Нехай зеленіє туман тютюновий,
І цюра клене отамана.
Сьогодні бажання ворожої крові –
Омана, омана, омана!

За “так” ухоплюся,
бо в енному стані
Є “ні” – радикальна лексема.
Судилось злітати мені в здивуванні,
Неначе брові Поліфема.

Грізніше, лютіше, могутніше, вище,
Щоб дідько калaтав на сполох.
Я – камінь, я пташка,
котру вже не вивчить
Ніякий чумний орнітолог.

Дивіться – я тут, я відбитків не витер.
Чудний? Навіжений? То байка!
Для вас, як орґазм,
цей жидівський гармидер
На тризні Великого Батька.

Не можу, не хочу на рівні обцаса,
Не звик, не навчили, не личить.
І не біомаса,
а раса Тараса
Мене на князівство покличе!

читати