Re: цензії
- 21.11.2026|Михайло ЖайворонСтрибок у темряву в пошуку світла
- 21.11.2026|Євген БаранХто ми без Охрімового казання?..
- 15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяКоли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
- 14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник«Ятаган» змушує замислитись…
- 14.11.2026|Пауліна МалохлєбПольська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 12.11.2026|Тетяна ГрабМісце сили у Сан-Фурсиско
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Re:цензії
Напівдобрий, напівлихий світ
Саллі Ґрін. Напівлихий. Переклад з англійської Віктора Морозова. – Львів, «Видавництво Старого Лева», 2014 р., - 396 с
«Нема нічого доброго чи злого, це все існує тільки у думках», - саме такі слова Шекспіра взяла за епіграф до свого дебютного роману «Напівлихий» Саллі Грін. І справді, у нашому житті все настільки відносно: сьогодні ти добрий, завтра – злий. Межі є лише у нашій свідомості.
Система змушує нас підкорятися і бути лояльними. Система тисне і вичавлює. Але завжди з неї можна вийти. Лише один відчайдушний крок – і межі розхитуються. Головний герой роману Натан змалечку приречений на життя у системі. Його батько – Чорний чаклун, мати – Біла відьма, а він – Напівкодовий (напівбілий, напівчорний). Спантеличене батьками ще до народження життя. Для такої дитини будь-яке середовище – чуже. У хлопчику тече чорна кров батька-вбивці і біла кров матері. Натан змушений прилаштовуватися до системи-клітки, переживати фізичні знущання, щоденно виборювати своє право на життя, робити несміливі кроки, йти напролом, помилятися, виховувати в собі волю до життя і щоденно подумки помирати від невизначеності.
Біле і чорне – умовне. У романі «Напівлихий» Білі чаклуни вбивають, завдають фізичного болю, знищуються і принижують. То в чому тоді різниця? Хіба чорні чаклуни, які виявляють сердечність, гірші за білих, які виявляють жорстокість? Натан шукає своє місце у цьому чорно-білому світі. Як і будь-який відьмоліток він хоче отримати на сімнадцятиріччя Три Дари, любити і не зважати на умовності. Але отримує лише – біль, розчарування і нерозуміння.
Саллі Грін вдалося вималювати життя героя від народження до сімнадцятиріччя, не жалкуючи темних барв. Несприйняття іншими, постійні знущання, відчуття приреченості та безнадійності розвіюються, якщо вчасно навчитися бачити у чорному біле. Натан живе справжнім хлопчачим життям – влаштовує бійки, знаходить друзів, закохується. Перешкоди лише загартовують, укріплюють дух, приємності ж - як єлей на душу.
Любовні переживання вплетені у загальну канву дуже органічно. Невинність і сором’язливість плавно перетікає у невимушеність і хтивість. Натан – не ідеалізований персонаж, який їсть манну кашу, читає книги і слухає бабусю. Він – справжній. Його дії часом нелогічні, думки – максималістичні, дружба і кохання – щирі. Натан може не зважати на тілесний біль, лаятися і не вміти читати, а може – малювати чи червоніти від сорому. Саме ця справжність і приваблює читачів. Він – такий же, як і всі підлітки.
Тремтіння тілесне разом з тремтінням душевним посилюється з кожною перегорнутою сторінкою, наповнює гнітючістю і мороком, світлими хвилюваннями і вірою. І ти розумієш основний меседж роману – бути собою за будь-яких умов. Насправді, всі ми живемо у клітці. Ми навмисно себе в неї запроторюємо, щоб уникнути зайвих переживань. Часом, продиктовані кимось зверху умови не дають нам вибратися з неї. Але необхідно знайти в собі силу та мужність, щоб вийти з системи. І насамперед - перестати створювати межі у своїй голові.
Напівбілий чи напівчорний – вирішить Натан, напівдобрий чи напівлихий – вирішуйте самі!
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 21.11.2026|21:32У Відні представили збірку Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії. Новели Адвенту»
- 21.11.2026|13:48Видавництво «Основи» випускає дебютну книжку Ірини Вале «Творимо Різдво»
- 21.11.2026|13:31Як дві сестри після десятків відмов створили світовий фентезі-бестселер і поклали сайт українського видавництва за 30 секунд
- 17.11.2026|09:06Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
- 15.11.2026|06:56Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
- 12.11.2026|20:47Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
- 09.11.2026|15:19У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
- 09.11.2026|06:48«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
- 08.11.2026|22:31У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
- 06.11.2026|15:56«Писати і жити, жити і писати»
