
Re: цензії
- 05.08.2022|Тетяна Дігай, ТернопільЕнциклопедична трилогія про Чортків
- 05.08.2022|Валентина Семеняк, письменницяЧому? Навіщо? За що?
- 01.08.2022|Ігор ПавлюкРежисерка жовтого катарсису
- 31.07.2022|Людмила Даниленко«Якщо на селище напали чужі…». Читайте «Чорний хліб» Фоззі
- 29.07.2022|Ярослав Мотика, скульптор, лауреат Національної премії імені Т. ШевченкаМожна лише дивуватись, що є такі поети як Ігор Павлюк
- 20.07.2022|Василь КузанЧас усвідомити
- 12.07.2022|Альона Радецька, Хмельницький«Картка Марії» Олександра Козинця як можливість самопізнання
- 12.07.2022|Василь КузанЕпоха Павлюка
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
- 20.06.2022|Євген Баран«Я нічого більше не хочу, лише писати…»
Видавничі новинки
- «Близькі чужинці», Марія КаменськаКниги | Буквоїд
- «12 годин чоловіка», Ксенія ФуксКниги | Буквоїд
- ігор Павлюк. "Вакуум"Книги | Буквоїд
- Jestem z Drochobycza. Я – з ДрогобичаКниги | Буквоїд
- Костянтин Піскорський. «Сорок і чотири»Книги | Буквоїд
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Слідство веде літредактор
Андрій Котовський. Потопельник у рожевих рукавичках. Кіт без чобіт. – Київ, «Арій», 2017 р. – 279 с.
Жанр: жіночий детектив
«Кисті рук, долоні, зворотній бік, пальці від початку до кінця – надрубано, дрібнесенько… Найшвидше, що звичайною кухонною сорокою. По руках - тим боком, де молоток. По обличчю – і лезом, і молотком. Скальп зрубано без молотка, лезом», - ось таке жахіття знайшла героїня циклу детективів Андрія Котовського на початку роману «Потопельник у рожевих рукавичках», який відкриває збірник дебютанта. Можливо, цей автор писав і раніше, під іншим прізвищем, але припускаю: в детективному жанру це дебют. Про автора і його творчість можна дізнатися з персональної сторінки у Facebook https://www.facebook.com/kotovskyyandriy/posts/1656931147935151 Там же, у соціальній мережі, він і просуває книжку. Судячи з перших відгуків, вдячна, а отже – цільова аудиторія передусім жіноча.
Наведений вище фрагмент може заперечити це. Проте насправді це чи не єдиний зразок натуралізму, до якого вдається автор. Взагалі перший роман циклу балансує між детективом і мелодрамою. В якій, своєю чергою, більше соціальної драми, ніж мелодій двох сердець, типових для жанру. Помітно, що Котовський шукає свій стиль та відпрацьовує творчий метод. Хоча соціальна проблематика в «Потопельнику…» досить трендова для сучасного саме європейського детективу: родинне насильство та його руйнівні наслідки. Книгу українського автора можна сміливо ставити на одну полицю з «Небезпекою рецидиву» норвежця Кріса Тведта, «Четвертою жертвою» шведської письменниці Марі Юнгстедт та «Гнівом» польського детективника Зігмунта Мілошевського. З однією обмовкою: наш співвітчизник Котовський майже не показує мотивацію своєї героїні займатися приватним розслідуванням. Як і не завдає собі клопоту пояснювати, що саме хотів приховати жорстокий вбивця, коли рубав свою жертву кухонною сокирою.
Соломія Лобода, яка знаходить понівечений труп у річці неподалік мальовничого села Нижні Боки у відпустку. Це конфліктує з твердженням: «Літредакторка одного з найуспішніших київських видавництв прагнула позбутися нудьги». Навпаки, в українських селах нудно, і саме за святим спокоєм туди вириваються з мегаполісів і просто великих міст. До того ж літературний редактор, як і письменник, в наших реаліях є дуже популярними, але зазвичай не дуже цікавими широкому загалу персонажами художніх творів.
Зробити сищицею редактрису – це, насамперед, мотивувати головну героїню зайти на поліцейську територію. Знайшовши труп і потім почавши комбінувати, хто б і за що міг отак порубати людину, пані Соломія мусила б мати особисте зацікавлення в тому. Або смерть повинна була так сильно зачепити її за живе, як і традиційна для детективу бездіяльність поліції, що вона не побачила іншого виходу, як самій засукати рукави й взятися за роботу нишпорки.
У Лободи є свій персональний ватсон – молодий програміст Сашко Заєць, і оскільки вона називає його юним колегою, можна припустити: сама Соломія старша за чи то друга, чи то коханця. Тут автор йде стежкою, яку протоптали західні, українські й навіть російські колеги. Скажімо, у Анастасії Каменської, героїні циклу Олекандри Марініної, є свій вірний інженер Льоша Чистяков. У серії романів Анни і Петра Владимирських психолог Віра Лученко діє в парі з чоловіком, ветеринаром Андрієм Девятовим, а профайлер Фіона Камерон із циклу детективів шотландки Вел Макдермід живе в гармонії з колегою, лікарем – психологом Кітом Мартіном.
Оскільки в цих та безлічі інших випадках чоловічі персонажі не домінують, а стають лише вдячними слухачами й іноді – молодшими партнерами, це теж підводить до думки: дебютант орієнтується на жіночу аудиторію. Звідси - помітна відсутність динаміки оповіді та перевага емоційних сцен над раціональними. Загалом присутність у «Потопельнику…» маніяка така саме необов’язкова, як у «Ковтку страху» тих же Владимирських. Він не відпрацьований, як, наприклад, у всіх романах Макдермід чи тієї ж Марініної в «Смерті й трохи кохання» та «Сьомій жертві», його присутність не відчувається. І взагалі Лобода потрапляє в його лабети раптово, ледь не випадково. Тому й не напружує, як вона виплутається.
«Кіт без чобіт» як детектив виглядає значно краще, хоч, на відміну від першого, тут Соломія Лобода не розкриває вбивство, а попереджає його. З мотивацією чітко й зрозуміло: знайомий бізнесмен попросив розібратися зі страхами своєї підопічної Асі. Та думає, що її хочуть убити, і таки справді хочуть, як зрозуміла Соломія. У цій історії більше детективу, в тому числі – авантюрного, бо героїня грає роль покоївки, аби проникнути в чужі таємниці. Оповідь струнка й навіть лінійна. Є цікава знахідка – одним із способів убити Асю лиходій обрав бджолу, від укусу яких у дівчини алергія, здатна призвести до летального фіналу. Крім того, одним реченням у фіналі пояснюється намір зловмисника, тут «Кіт без чобіт» теж дає фору «Потопельнику…», де не ясно нічого навіть в останньому реченні. І все одно автор лишає головну загадку: чому літературний редактор лізе в детективні історії, не маючи відповідного досвіду й навіть поверхових знань. Мабуть, треба чекати наступних романів, аби зрозуміти це.
Оцінка**** (-)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Додаткові матеріали
- Кримінальне чтиво: краще з минулого сезону
- Кривава спадщина
- Видавець на шампурі
- Вороги уві сні та наяву
- Сто років убивства
Коментарі
Останні події
- 05.08.2022|14:08«Видавництво 21» оголошує видання нової книги «Знаки» та збір коштів для підтримки ЗСУ
- 05.08.2022|12:06“Інтелектуальні вечори у просторі ПЕН”: лекція Тараса Лютого
- 05.08.2022|12:01У видавництві #книголав вийде новий роман Ірени Карпи
- 05.08.2022|11:29«Видавництво Старого Лева» підготувало ілюстровану книжку-абетку про Ольгу Кобилянську – «Кобилянська від А до Я»
- 05.08.2022|11:15Закарпатська обласна наукова бібліотека готує книжку споминів «Петро Скунць у колі сучасників»
- 03.08.2022|15:31«Діалоги про війну» — серія виступів-осмислень сьогодення на Meridian Czernowitz 2022
- 29.07.2022|15:31Журналіст Сергій Руденко: Путін недооцінив Зеленського
- 29.07.2022|12:58Поетичні читання, публічні інтерв’ю, презентація нових книжок — яким буде Meridian Czernowitz 2022
- 29.07.2022|12:04До Дня Української Державності Hutsul Planet презентують патріотичний сингл «Духом єдиним»
- 22.07.2022|11:13Виходить перша книжка Meridian Czernowitz від 24 лютого - «Щось зі мною не так» Андрія Любки