Збірка його вибраних віршів різних років вийшла друком німецькою. Рецензент Ільма Ракуза у швейцарській Neue Zürcher Zeitung називає їх сентиментальними й саркастичними.

«Werwolf Sutra»: український письменник Юрій Андрухович пише також вірші.

На Заході він прославився своїми яскравими есе та романами, які так і буяють життям, але на своїй українській Батьківщині Юрій Андрухович передусім лірик: автор п’яти віршових збірок та співзасновник літературної перформенс-групи «Бу-Ба-Бу», яка дає концерти сильного поетичного слова, нерідко в музичному супроводі.

Враження про пісенні рядки Андруховича можна скласти з німецької книжки вибраних творів «Werwolf Sutra», куди ввійшли вірші зі збірок «Екзотичні птахи і рослини» (1985-1990) та «Пісні для мертвого півня» (1999-2004). У римованих строфах чи ритмізованих речитативах постає кохання й мандрівки, студентське життя та його пригоди, будні та місто Львів, віддалені історії та миті болючого сьогодення – чуттєво, сентиментально, саркастично, меланхолійно.

Юрій Андрухович є віртуозом усіх стильових регістрів, вміло черпає матеріал з картин минулого й історичних балад, з рок-звуку та зухвалих сповідальних голосінь. Він хитро бере деякі заголовки в лапки або, щоб не захоплюватися грою в алюзії та цитати, вибирає англійські назви, як у «Піснях для мертвого півня». Проте в пастку (постмодерного) жонглювання не попадається. У всьому стверджується ліричне «я» з неповторним голосом, який чіпляє особливо тоді, коли звертається до когось іншого.

У вірші «More Than A Cult» Андрухович подає дуже живий портрет польського колеги-письменника Анджея Стасюка, що закінчується рядками: Ми будемо жити довго й писати, що зможемо. / Хоч не так важливе друге, як перше. / Тобто не те, що “жити довго”, а мати нагоду/ якомога довше ходити пішки, зупиняти тряскі попутки, / домовлятися про ціну на хліб і вино напівзрозумілими мовами, / ночувати по підозрілих барлогах, вилазити на вершини Карпат / – Східних, Західних і всіляких, товктися по дизелях / і стайнях станцій з усіма нашими співвітчизниками циганами, / аби потім у снах нав’язливо виникала / якась Україна, чи Румунія, чи будь-яка інша Польща, / запущена і безмежно брудна територія, / без якої проте навіть не варто уявляти себе комусь на світі потрібним . Це передає вітання есеїст – через медіум поезії.

Оригiнал матерiалу:
http://www.nzz.ch/nachrichten/kultur/buchrezensionen/songhaft_vir…