- Наше тодішнє Міністерство преси розуміло, що росіяни отримали  величезну фору і зроблять українську книжку неконкурентною. Готували подібний проект. Але після переговорів міністра з кимось із Банкової (Адміністрації президента. - "ГПУ") усю роботу згорнули.

Як це позначилося на розвитку книговидавництва?

- Через рік стало дешевше друкувати книжки в Росії. Більшість замовлень із наших фабрик пішли в Росію. Галузь почала занепадати. Не стало грошей на оновлення техніки, кадри розбігалися. Росіяни швидко завалили наш ринок дешевшими книжками.

У Росії свій закон двічі продовжували. Після відходу Єльцина кілька місяців ці пільги не діяли - поліграфічні підприємства повернулися до сплати податків. Для них це був шок. Вони нічого не робили, як Сталін у перші дні війни. Але за ці вісім років у Росії утворилося потужне книжкове лобі. Російський книжковий союз очолив екс-прем´єр Сергій Степашин і він домігся, щоб податок поліграфістам зменшили.

У нас 2001-го теж скасували ПДВ на книжки.

- Але ніяких переваг це вже не надавало, бо книжковий ринок був захоплений росіянами. Більшість мереж із продажу книжок нині під контролем російських бізнесменів. Вони зацікавлені, щоб там виставляли і продавали асортимент російських видань. Тому для українського видавця тепер проблема не як надрукувати, а як продати книжку.

10 років тому 90 відсотків книжок, що продавалися в Україні, були російськими. Зараз ситуація трохи вирівнюється. Українських книжок продають у нас близько 20 відсотків. У дитячій літературі ситуація краща - до 50 відсотків.

Що зробила і не зробила держава для розвитку видавничої справи?

- Держава зробила все, аби вигідно для певних персон у владі продати книжковий ринок Росії. Гадаю, ця політика добре оплачувалася. Називати імена не стану, бо доказів на руках не маю. Тепер чиновники часто посилаються на зняття ПДВ. Але це все одно, що хворого на останню стадію раку лікувати аспірином. Росіяни й тепер не дають нашим видавцям виставити українські книжки в книгарнях і супермаркетах. Затарювати склади нема сенсу.

Як зараз виживають видавці?

- Через економічну кризу взяти позику на видання книжок украй важко, асортимент видавництв упав. Раніше допомагала книжкова програма Фонду Джорджа Сороса "Відродження". Давали до 50 відсотків на видання. Але рік тому вона закрилася.

Вигідно вирізняється харківське видавництво "Клуб сімейного дозвілля" - дочірнє підприємство одного з трьох світових книжкових китів німецького концерну "Бертельсманн". Вийшло на перше місце по накладах і асортименту. У них налагоджена система розповсюдження. Позаторік надрукували третину всіх книжок, випущених в Україні, - 18 мільйонів.

Як підтримати українське книговидання?

- Росіяни завалюють наш ринок продукцією. В усьому світі щодо цього є перестороги у вигляді квот і мита. Сама Росія часто застосовує принцип введення квот на власному ринку щодо різних українських товарів - карамельок, молока, сирів, труб великого діаметру. Ми готували розпорядження Кабміну про квотування за віце-прем´єра В´ячеслава Кириленка. Але змінився уряд, і все заглухло.

Слід ввести контроль над системою роздрібного продажу. Якщо хочеш продати іноземну книжку, мусиш сплатити більший податок. Має бути обов´язковий відсоток українських книжок у кожній книгарні.

Українська книжка конкурентоспроможна за собівартістю?

- Це міф, що російська книжка дешевша за українську. Книжки Донцової чи Мариніної друкуються накладами 250 тисяч, то вони дешевші. На іншій літературі різниця невелика.

2,4

У стільки мільярдів гривень оцінюють обіг книжкового ринку в Україні. Наприкінці 1980-х сумарний річний наклад книжок становив 189,5 млн примірників і 8,4 тис. назв. Середній тираж одного видання був 22,5 тис. примірників, а на одного жителя України припадало 3,7 книжки.

Торік загальний наклад книжок, що вийшли в Україні, становив 45 млн примірників. 22,5 тис. назв при середньому накладі близько 2 тис. примірників. Кількість книжок на одного жителя становила 0,98 примірника.

 
Олександр ГУНЬКО