
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Яворівський вийшов з спілки. Ну й що?
Після критичної публікації Сергія Пантюка на блозі УП "Чим Яворівський кращий од Табачніка" Володимир Яворівський образився й вийшов з Спілки письменників. Як він це мотивує,вийшов через те, що Спілку захопили люди сірі й близькі до влади.
Але керівництво Верховною Радою теж захопили люди далеко не обдаровані - та ж влада, той же донецький Рибак і компанія. То за цією логікою, тоді треба йти і з Верховної Ради?
А ще Володимира Олександровича хвилює, що багато талановитих письменників не увійшло до нового керівництва Спілкою. Та як там писав Павло Тичина? "Товариство, яке мені діло чи я перший поет чи останній?" Талановиті письменники просто пишуть гарні книжки, і їм абсолютно фіолетово, у правлінні вони чи ні.
Членство у Спілці не повинно приносити якихось дивідендів та почестей.
Якось до Григора Тютюнника прийшов один молодий автор, якого тільки-но прийняли у Спілку. Й каже: ось мій квиток, тепер я письменник. Григір встав, щось довго шукав у шухлядах, нарешті знайшов свій затертий письменницький квиток і дає щойно прийнятому в Спілку чоловікові. "На, - каже, - візьми й мій, тепер ти будеш двічі письменник".
Це я до того, що на перший погляд Спілка взагалі нібито й не потрібна. "Але ж, але ж!" - говорила Ліна Костенко. Де сьогодні збиратися людям, яким таки болить Україна? Де єднатися їм у цю брутальну епоху великої Орди?
Де поділитися найдорожчим - Словом, де зорганізуватися на спротив? Та ясно, що саме для цього й потрібна Спілка. І вона завжди була й буде духовним бастіоном українства, бо хто б там не був у "керівних органах Спілки" (словосполучення Володимира Олександровича), а Мушкетик був і залишиться непідкупним Мушкетиком, Шевчук - глибинним Шевчуком, Шкляр - безмежно правдивим Шкляром... Імена, якими пишається Україна.
Піти найлегше, важче спромогтися на ВЧИНОК. За радянщини Ліна Костенко кинула в письменницький зал, набитий стукачами: "Так, я націоналістка! Бо я за націю, а не за профанацію". Це був ВЧИНОК.
І коли на знак протесту, що міністром освіти є україножер Табачнік, Василь Шкляр відмовився від Шевченківської премії - то це теж був ВЧИНОК.
Але щоб виходити з Спілки письменників після публікації іншого письменника (якою б вона не була) - то це уже не Вчинок, а, звиняйте, каприз і взагалі якось не по чоловічому.
Якщо бути відвертим до кінця, мені й самому інколи хотілося вийти з тієї Спілки. Особливо тоді, як з неї виходили (або їх виходили) письменники неординарні, і то за часів, коли головою був і Володимир Олександрович.
Ну, думав собі, вийду, а далі буде, як у тій комсомольській оптимістичній пісеньці: "Отряд не заметил потери бойца". Але ж Спілка має бути все-таки не "отрядом", а скажемо так - повстанським загоном, коли українство в окупації. І ми просто не маємо права віддавати їм (Колєсніченкам і прочая) Спілку. Мусимо боротися за неї - в тому числі і в самій Спілці.
Ну й насамкінець. Яворівський називає своїх колег-письменників: "Сірі, невідомі українському суспільству "кардинали". Ну, до сірих він себе не відносить, він, мабуть, чорно білий і в крапинку.
Але якщо без жартів, то взагалі не варто перейматися, хто відоміший "українському суспільству".
Хто більший письменник, а хто ще більший. Та й ніхто не знає, що є мірилом для тієї ж слави - за словами Ліни Костенко "прекрасної жінки, що на могилу квіти принесе".
Віктор Терен, для УП
Коментарі
Останні події
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі