Re: цензії

…І знову казка
23.01.2026|Ніна Бернадська
Художніми стежками роману Ярослава Ороса «Тесла покохав Чорногору»
20.01.2026|Ігор Чорний
Чисті і нечисті
18.01.2026|Ігор Зіньчук
Перевірка на людяність
16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Зола натщесерце
16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцент
Фудкомунікація - м’яка сила впливу
12.01.2026|Віктор Вербич
«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
Витоки і сенси «Франкенштейна»
11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Доброволець смерті
08.01.2026|Оксана Дяків, письменниця
Поетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»

Літературний дайджест

28.01.2013|11:30|"Эксмо"

Татьяна Булатова «Мама мыла раму»

Издательство «Эксмо» представляет нового автора в жанре современной прозы Татьяну Булатову и ее роман «Мама мыла раму»

Есть темы, которые интересны всем без исключения: вечная проблема отцов и детей, отношения в семье, извечное стремление женщины к счастью.

Об этом — книга Татьяны Булатовой «Мама мыла раму». Антонина Самохвалова, главная героиня романа, — одна из тех женщин, кто умеет останавливать коня и входить в горящую избу. Только она очень устала быть сильной и мужественной. Ей отчаянно хочется побыть слабой, беззащитной, ощутить надежное мужское плечо.

Она понимает, что бабий век короток и шансов «вскочить в последний вагон», хотя бы ненадолго стать любимой, нужной, желанной — немного. Тем драматичнее выбор, который стоит перед ней: между мужчиной, с которым можно обрести личное счастье, и дочерью-подростком, которая этого мужчину не хочет принять. Антонина понимает, что ее колючая как ежик, но такая беззащитная дочь нуждается в материнской поддержке, даже если хочет показать свою самостоятельность, независимость от матери. Словно двигаясь в бесконечном танце, мать и дочь сближаются, отталкиваются и вновь сближаются, чтобы повернуть на следующий виток. Очень сложно оставаться отстраненным наблюдателем, следя за развитием их отношений. И большинству читательниц очень легко представить себя на месте Антонины, вспомнить собственную юность, историю своих отношений с собственными родителями. Булатова не дает советов, не поучает — она просто рассказывает, и эта удивительная сказовая, ироничная интонация буквально завораживает, покоряет. У каждого героя — своя манера говорить, свои словечки, речь каждого — колоритна и невероятно образна. Читая эти книги, будто слышишь голос автора, и сочувствуешь, сопереживаешь героям, и задумываешься о своей жизни и — главное — обретаешь надежду. Надежду на то, что всё еще обязательно будет....



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

25.01.2026|08:12
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
24.01.2026|08:44
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
23.01.2026|18:01
Розпочався прийом заявок на фестиваль-воркшоп для авторів-початківців “Прописи”
23.01.2026|07:07
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Візитівка»
22.01.2026|07:19
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Софія»
21.01.2026|08:09
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
20.01.2026|11:32
Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
20.01.2026|10:30
Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
20.01.2026|10:23
Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
20.01.2026|10:18
У Луцьку запрошують на літературний гастровечір про фантастичну українську кухню


Партнери