
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Макаров: Мені не хочеться йти на компроміси, які руйнують карму
Відомий журналіст – про причини звільнення з ТВі і можливість долучення до проекту суспільного інтернет-телебачення
Журналіст і телеведучий Юрій Макаров прийняв рішення залишити телеканал ТВі. 7 травня він написав заяву про звільнення й тепер залишається позаштатним оглядачем «Українського тижня».
Пан Макаров працював на ТВі з 2011 по 2013 роки, за цей час в ефір виходили його авторські проекти «Цивілізація» та «Цивілізація 2.0». Звільнитися з ТВі його спонукала солідарність із колегами, які висловили протест і пішли, оскільки переконані, що не зможуть гарантувати глядачам надання об’єктивної та неупередженої інформації.
У бліц-інтерв’ю «Телекритиці» пан Макаров розповів про курйоз зі зміною посади на ТВі, про свої творчі плани, а також про перспективи розвитку інтернет-телебачення в Україні.
– Пане Юрію, чому ви вирішили залишити канал?
– Через солідарність із колегами. Це суто емоційні міркування, деякі особи вважають їх аж надто несерйозними. Однак для мене вони мають значення. Річ у тім, що в мене є досвід роботи на «1+1» за часів темників. Але тоді я не піднявся й не грюкнув дверима, а продовжував робити свою програму, лише носив помаранчеву краватку в ефірі. Це була та міра сміливості, інфантильного нахабства та свободи, яку я міг собі дозволити. Однак на той час я мав особисті зобов’язання, через які не залишив канал. Також у мене був досить неприємний момент, коли з «Українського тижня» на знак протесту проти звільнення головного редактора пішла майже вся команда, але тоді я так само мав зобов’язання. І щоразу в таких випадках я відчував дискомфорт, якого краще собі не дозволяти. Чим старше стаєш, тим менше хочеться йти на такі компроміси, які, як зараз кажуть, руйнують карму. Але тепер я не маю особистих зобов’язань, тому таке рішення мені було простіше прийняти.
– Тобто ви просто хотіли підтримати колектив, який висловив незгоду зі змінами на каналі?
– Вони насправді пішли переважно через те, що операцію зі зміною керівництва та власників було проведено аж надто неелегантно. Я вважаю, що ця практика злиття та поглинання, про яку з ранку до вечора розповідає нове керівництво, є хибною. І як ми після цього можемо спокійно виходити в ефір і розповідати, що в нас усе нормально?
– У Facebook ви написали про те, що при звільненні несподівано з’ясували, що, виявляється, працювали на посаді головного редактора. Як так вийшло?
– У мене взагалі немає жодної ідеї, яка б пояснювала зміну посади. Коли мене могли призначити головним редактором? Як давно? За Миколи (Княжицького. – ТК), за Наталки Катеринчук, за Артема Шевченка? Я сприймаю це як анекдот. А коли починаєш тлумачити анекдот, увесь сенс пропадає. Тому нехай воно залишиться анекдотом.
– На якій посаді ви працювали на каналі?
– Від початку я був на каналі ведучим і промо-директором. Після цього в нас була низка перестановок, змінилося 3-4 генеральних – виконавчих продюсерів. Спершу був Сергій Дем’янчук, Валентина Руденко, а далі була класна пані Оксана Іванюк, але чомусь із нею не спрацювались. І потім, наскільки мені відомо, відбулися зміни штатного розпису, які мене не стосувалися. Головне, що я відповідав за промо. Згодом промо-відділ підпорядкували відділу програмування, і тоді я був просто копірайтером. Але мене це не обходило, бо офіційна посада ніколи не була для мене самостійною цінністю. Є завдання – можна працювати, якщо цікаво і не заважають.
– Пане Юрію, колишні співробітники ТВі заявили про намір створити суспільне інтернет–телебачення. Чи хотіли б ви працювати з ними?
– Такий проект – це командна робота, над ним зараз в основному працюють люди з редакції новин. А команда редакції новин зазвичай ставиться до всіх інших журналістів, особливо до тих, хто займається гуманітаркою, дещо поблажливо. Це звичайна практика. І мені здається (хоча, можливо, я й помиляюся), що для цих хлопців і дівчат, які мені страшенно подобаються, моя програма не є цінністю. А інтернет-проект будується на ентузіазмі, але я не певен, що цей ентузіазм можна буде мобілізувати в моєму випадку. Звісно, якщо мене побачать серед своїх співробітників, я буду радий, але в мене є відчуття, що ви мене у їхньому складі не побачите.
– На вашу думку, чи може мати перспективу суспільне телебачення в інтернеті?
– На мою думку, найближчі 10 років ще можна буде говорити про ефірне цифрове чи кабельне телебачення. Але за 10 років технічні зміни так чи інакше призведуть до того, що межа між інтернетом і мовленням зникне. Можливо, це відбудеться навіть швидше. Якщо ви помічали, вже сьогодні нові телевізори мають USB-вхід. А трохи дорожчі моделі містять вбудований браузер. Тому далі перед глядачами буде виклик: чи захочуть вони самі формувати свій ефір, чи їм зручніше буде покладатися на програмування каналів і бути пасивним споживачем. Інтернет-телебачення – це майбутнє, цей напрямок дуже перспективний. Однак ніхто не знає, як його по-справжньому монетизувати. Тому зараз такий проект може бути або маргінальним, або спонсорським.
Додаткові матеріали
- Новими ведучими ТВі стануть Антін Мухарський, Мирослава Барчук, Андрій Бондар, Марія Бурмака
- Євген Рибчинський буде ведучим ТВі?
- Андрій Бондар: Мені справді запропонували проект на ТВі
- Екс-директор ТВі Наталка Катеринчук: Проти мене готуються провокації
- Юрій Макаров залишив ТВі
- Ведучі програми «Гра в слова і не тільки» йдуть з ТВі
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем