"Я теж білявка, і я просто переживаю кожну його книжку, - ділиться враженнями молодиця скраю з сусідкою, показуючи на обкладинку книги "Самотність у мережі" із зображенням білявої героїні на обкладинці".

У суботу в книгарні "Є" аншлаг. На зустріч із письменником прийшли переважно молоді жінки. Януш Вишневський, заходячи, скромно складає долоні, злегка вклоняється. На лацкані його піджака круглий білий значок із написом польською: "Якщо ти не читаєш. То я не йду з тобою до ліжка".

"Останнім часом молодь все менше читає, а я роблю все можливе, щоб популяризувати читання. На Фейсбуку я відкрив новий профіль, щоб заохотити чоловіків до читання: назва цього профілю у мене написана на значку. Я отримав значок від учасниці цього профіля і їжджу з ним по багатьох країнах. Але, мабуть, це не закид у мій бік, бо я читаю багато".

Письменник каже, що гордий з того, що книга "На face з сином" в Україні вийшла відразу після польського видання і на місяць раніше, ніж в Росії.

"У цій книжці дуже багато сюрреалізму. Моя мати дуже рано померла, і мені здавалося, що я не закінчив із нею важливих розмов. Я страшенно сумую за нею відтоді і досі. 20 квітня 2011 року я особливо засумував за нею, бо був саме її день народження. Я вирішив, що потрібно уже починати завершувати цю розмову із нею. Якби мати жила й тепер, мабуть, у неї був би профіль на Фейсбуку. Тому увечері 20 квітня 2011 року я створив для неї такий профіль. І почав говорити з нею. А фактично вона зі мною. Так з´явилися перші сторінки цієї книги. Моя мама народилася 20 квітня. В той самий день, коли й Адольф Гітлер. Тому я вирішив, що вона говоритиме зі мною з пекла. Ця книга починається урочистим прийомом з нагоди дня народження Гітлера у пеклі. І моя мама бере участь у цьому прийомі і описує мені, кого там зустрічає: Єсеніна, Тулуз-Лотрека, Мерилін Монро, польських поетів, які постійно грішили, але писали прекрасну поезію".

Януш Вишневський до питання релігії, як і кохання, знову підходить з наукової точки зору. Каже, уже готовий до судових позовів.

"Моя мати була дуже віруюча жінка і любила Бога, але водночас вона була і дуже антиклерикальна. Я про це і пишу. Тому мій польський видавець перед тим, як надрукувати цю книгу, вислав її трьом адвокатам, щоб перевірити, чи не ображає вона релігійних почуттів. У Польщі будь-чим можна образити релігійні почуття. Усі три адвокати відповіли, що книга ображає. Тож ми тепер чекаємо на перший позов судовий. Ми б хотіли його отримати. Це б дуже допомогло цій книжці. Я тут нічиїх почуттів не ображаю, тому що вся інформація щодо релігії подана із посиланням, з джерелами".

Автор переконаний, що українці найкраще сприймуть його нове творіння після поляків:

"Поляки й українці дуже схожі за своєю ментальністю. Так само романтичні, страшенно сумні, поливаємо горілкою цей смуток, підіймаємо революції, з якими потім не знаємо, що робити. Ми готові до надзвичайної самопожертви, а відразу ж після цього можемо виказати не бачений досі егоїзм".

Януш Вишневський називає себе віруючим у Бога фізиком і каже, що у рішенні "поселити" матір у пекло є частка жарту.

"Є дуже серйозна причина, чому моя мама у пеклі, а не в раю. Вона була дуже грішною жінкою: мала трьох чоловіків і двох дітей поза шлюбом. Якби її на небі зустріли богобійні сусідки, то вони просто були б у шоці. Насправді я не вірю в таку схему: небо, пекло і чистилише. Я ставлюся до релігії більше як до філософії. Я підійшов до справи більш по-літературному, ніж теологічно. Моя мама завжди казала, що опиниться у пеклі, і тому це їй не справить прикрості. На якійсь сторінці книги я кажу, що вона там уже чекає й на мене".

Валерія РАДЗІЄВСЬКА