Антін Мухарський: Нашим гостем стане представник київської іронічної школи постмодерну, співець усього макабричного, вишуканий стиліст української мови та адвокат суржику, альфа-самець української літератури Богдан Жолдак.

Як вам наш шоу-балет “Вітерець” – осколок шоу-бізнесу у тотальному царстві інтелекту?

Богдан Жолдак: А чого ж я сюди прийшов? Я хотів переконатися, що це не візія, не спецефекти, що це існує.

Антін Мухарський: Вас знають як відомого автора вистав, режисера-постановника з великим-великим іменем. Як ви ставитеся до такої слави?

Богдан Жолдак: Я дуже добре ставлюся до чудової слави Андрія Жолдака – мені дають каву безкоштовно в кав’ярнях, мене дуже люблять колеги по роботі, в Інституті Карпенка-Карого всі ще й досі думають, що я – Андрій Жолдак. Але Андрій Жолдак – це син мого двоюрідного брата Валерія Жолдака.

Антін Мухарський: Третя вода на киселі називається.

Богдан Жолдак: Все одно працює.

Антін Мухарський: Як ви ставитеся до ненормативної лексики?

Богдан Жолдак: Так, як і вона ставиться до мене – мене дуже часто посилали.

Антін Мухарський: Ви маєте комп’ютер?

Богдан Жолдак: Так.

Антін Мухарський: Він підключений до інтернету?

Богдан Жолдак: Ні.

Антін Мухарський: Пане Богдане, розкажіть, будь ласка, про суржик – що це таке, як ви до цього прийшли, як до цього стилю ставляться рафіновані українські інтелігенти?

Богдан Жолдак: Українська література почалася з “Енеїди” Котляревського, з жахливого суржику, хуліганського. Не побоюся сказати, що “Енеїда” Котляревського була в ті часи хуліганськіша, ніж оця наша програма “Зелена лампа”.

Всі вважають, що суржик – це втручання російської мови в українську. Микола Лукаш сказав так, що російська мова – це суміш фінської та української. Якщо ж ми вживаємо якісь російські слова, то ми беремо своє для своїх!

Суржик дає якісь сюрреалістичні можливості висловлення, змішання кількох мов, які дають додаткову енергетику. Якщо у вас деякі персонажі суржиковані, а деякі – ні, то ці несуржиковані персонажі тільки підкреслюють суржиковість інших й індивідуалізація персонажів відбувається потужніше...

Як ставлюся до ненормативної лексики? Так, як і вона до мене – мене дуже часто посилали

Антін Мухарський: Багато хто з українських патріотів шароварного штибу закликає “Сердючку казніть” за те, що вона знущається над усім українським.

Богдан Жолдак: Я відповім словами найбільшого гіперінтелектуала Дмитра Горбачова, найбільшого знавця авангарду українського і світового.

Антін Мухарський: Це мій вчитель – Дмитро Омелянович Горбачов.

Богдан Жолдак: Так він вважає, що Вєрка Сердючка – це продукт епохи органічний, що це і є епоха. Наприклад, що таке наша незалежність? Це теж суржик, це домініон, це колонія.

Антін Мухарський: Згадуючи приклад Чехії років 50-60 тому, де панувала німецька мова всюди – а держава заопікувалася чеською мовою і зробила її національною. У нас таке можливо в Україні?

Богдан Жолдак: Звичайно – у нас же це відбувається. Зараз суржик гине, він звужується, його стає менше. І ми йдемо до того, до чого Чехія прийшла легко – бо відстань між чеською і німецькою мовою була більша, тому їм легше було обрубать це діло. А нам треба це викорінювать – воно так всоталося в нас. Але це помалу відбувається.

Для того люди і бухають і тр…ся, щоби нічого у снах не бачити і не стати письменником, а бути графоманом

Антін Мухарський: Як ви вважаєте, в Україні кінематограф є?

Богдан Жолдак: Наші вороги кажуть, що нема – нема ні кіно, ні літератури, ні театру, ні живопису, ні вокалу. А кіно є. Наші молоді кінематографісти беруть найвищі нагороди на найпрестижніших фестивалях. Тобто воно існує, хоча його намагаються ліквідувати.

Антін Мухарський: Хто намагається ліквідувати?

Богдан Жолдак: Ну як хто? Держава. Ми живемо в унікальній країні, де держава працює проти країни, проти народу. І для того, щоби тут відбувалася зачистка, вони зачищають усе. До речі, от “Зелену лампу” теж зачистять…

А з цим молодим кіно почали боротися дуже завзято – вони вирішили ліквідувати кіноінститут імені Карпенка-Карого. Зараз Табачник ввів нові санкції, врізав зарплату, збільшив кількість годин. Всюдисущий Табачник – вони отямилися, що існує українське кіно в цьому вузі і, наприклад, на дипломні роботи не виділили грошей. Ви уявляєте, що таке знімати роботу без грошей? Але все одно знімають і все одно перемагають на фестивалях.

Антін Мухарський: Скільки це терпіти можна?

Богдан Жолдак: Терпіти – це кайф! Хто був письменник Захер-Мазох за походженням? Українець. І з його імені постав новий термін – мазохізм.

Ще в радянські часи нам тлумачили, що українська нація найрелігійніша у всьому Союзі. І вони так хочуть терпіти – думають, що дотерпляться і нарешті настане рай на землі через їхнє терпіння і страждання. Й от українці так кайфують від того, що їх ще придавили, ще щось відняли! І всі думають: “Боже, оце ж прийде до нас до влади Путін – отоді ми постраждаємо!”

Антін Мухарський: Пане Богдане, а що це у вас за записочки у кишені?

Богдан Жолдак: А це розумні думки.

Антін Мухарський: Ви носите зі собою?

Богдан Жолдак: Вони приходять… Ось тут цілий список людей, яких ви можете запросити в “Зелену лампу”. Їх небагато. Річ у тім, що гротескових, іронічних людей в Україні мало. Я вам зробив список перспектив.

“ГЛАС НАРОДУ”

Антін Мухарський: А я тим часом представляю нашу вже постійну рубрику – питання від користувачів Фейсбуку до нашого гостя. Яківченко Степан питає: “Чим для вас була співпраця з першим і останнім українським еротичним журналом “Лель” – експериментом, творчою реалізацією чи простим зароблянням грошей?”

Богдан Жолдак: 90% українського цнотливого фольклору – це похабщина, це еротика і секс. За що і знищили журнал “Лель” – бо він був дуже популярним, він був конкурентним, він був одривний, гротесковий.

Антін Мухарський: Наступне питання – від Данки Лихоманки: “Ви якось обмовилися, що були музом для Оксани Забужко. Як воно – бути її музою?”

Богдан Жолдак: Це супергеніальна книжка – “Польові дослідження українського сексу”. Я її познайомив з головним героєм, прототипом цього роману. І так створилася ця геніальна річ.

Антін Мухарський: В прототипу було ім’я – чи його не розголошують?

Богдан Жолдак: Ну, все-таки це літературний образ – він уже не живий, його розібрали на частини…

Антін Мухарський: То чому Оксани Забужко немає в цьому списку? Вона не прийде до нас на програму?

Богдан Жолдак: Вона дуже серйозна людина – і публічна. Треба для неї створити таку атмосферу, щоби вона зрозуміла, що це єдиний шлях в популярність.

Антін Мухарський: То що треба поміняти в нашій програмі, щоби сюди прийшла Оксана Забужко?

Богдан Жолдак: А дуже просто: “Якщо ти не прийдеш, то ми запросимо прототипа головного чоловічого героя “Польових досліджень”!”. І вона скаже – “я прийду, тільки не це”.

Антін Мухарський: “Як стати письменником? – запитує користувач. – А то я досі нещасна графоманка”.

Богдан Жолдак: Є такий творчий метод, це я абсолютно серйозно нарешті щось скажу, – треба записувати свої сновидіння і розвивати їх, поєднувати клапті. Тоді вийде супероригінальна річ, стилістично не подібна ні до чого.

Антін Мухарський: З цього бере початок майже вся молода література – людина ставить своє “я”, всі свої сублімації, вектори, всі свої екзотеричні, еротичні й екзистенційні переживання у кут, починає розглядати і з цього створювати.

Богдан Жолдак: І виходить на папері – де ригав, де бухав, де ширявся, де тр…ся. І всі ці персонажі перебігають у різні місця, вони всі разом бухають і тр…ся, а потім розбирають на частини. А сновидіння окрім цього…

Антін Мухарський: Та як набухаєшся і потр…ся – які сновидіння можуть бути? Спиш мертвим сном!

Богдан Жолдак: От для того люди і бухають і тр…ся, щоби нічого у снах не бачити і не стати письменником, а бути графоманом.

Антін Мухарський: Питання від шоу-балету “Вітерець” – що таке любов?

Богдан Жолдак: Колись у мене був один учень, Слава Загрій, він був закоханий в одну дівчинку – і він мене мучив: “Богдане Олексійович, ви хоть і нежонатий чєловєк, но ви знаєте, що таке любов?” Він мучився, страждав. І я йому сказав: “Любов – це коли ти любиш іншу людину”.

Антін Мухарський: А я думав, що любов – це хвороба.

Богдан Жолдак: Хвороба?

Антін Мухарський: Так. Яка, можливо, інколи передається статевим шляхом…

“ХТО ВИНЕН? ЩО РОБИТИ?”

Антін Мухарський: А в чому має полягати національна ідея України?

Богдан Жолдак: “Та добре вигострить сокиру, та заходиться вже будить” “хиренну волю”… Ми цього не проминемо, це буде.

Антін Мухарський: На початку 1990-х уся Україна прокинулася. Прокинулися, погомоніли – і знову поснули?

Богдан Жолдак: От ви згадали Чехословаччину, то там якось вони роз’єдналися без жодного розбитого носа. Так, хотілося б такого. Але це не в нашій країні. Бо в нас така країна, що без радикальних зрушень нічого не буде – буде те саме болото, той самий домініон з ознаками самостійної країни. І так це буде тривати до споконвіку.

Антін Мухарський: А як ви ставитеся до думки Андруховича про федералізацію?

Богдан Жолдак: Ну, як до педералізації. Яскравий був такий федераліст Грушевський, який відстоював федералізацію. І що? Вони усунули Міхновського з його радикальними ідеями, очолили цей рух і во ім’я соціалістичних ідеалів пофедерили Україну.

Антін Мухарський: Як має ідентифікуватися сучасний українець?

Богдан Жолдак: Знаєте, відбулося таке чудо – в тому ж інтернеті з’явилося кілька сайтів української модерної поезії! І це незаангажована, чиста, свята, кришталева, висока поезія! Це вже є – і весь світ може, не розуміючи цих текстів українською мовою, їх вимовляти, бо поезія лежить поза словами. Оце і є вплив українського модерну.

Наприклад, Микола Лукаш переклав Гарсіа Лорку на українську мову. А всі переклади тодішні були зроблені класичною мовою, хоча Лорка писав циганським андалузьким діалектом. Уявляєте переклад його на літературну мову? Це ж нонсенс! А Лукаш взяв і застосував наймодерніший засіб – взяв архаїчну лемківську мову, щоби Гарсіа Лорка прозвучав досконало.