Re: цензії

Антін Мухарський: Перше питання буде таке трохи дурнувате: оскільки ви працюєте здебільшого олійною фарбою, коли-небудь їли цю фарбу? Пробували на смак?

Владислав Шеришевський: Ні, знаєте, якось не тягнуло. Річ у тім, що я починав в дитинстві вчитися малювати акварельними фарбами, то я її наївся достатньо. От вона смачна, бо її виготовляють на основі меду. З масляними цього не варто робити, бо вони всі ядовиті. Що темніша і брудніша фарба, більше схожа на землю, то найменше містить домішків, а що яскравіша, то більш токсичніша.

Антін Мухарський: У Європі митці як клас зникають, з’являються перформери, якісь модератори, концептуалісти тощо, котрі називають себе художниками, а малювати не вміють. Як до всього ставитеся ви?

Владислав Шеришевський: Звсіно, я до цього ставлюся негативно, але з іншого боку, це навіть тішить, адже таких могікан, як я і ще декілька осіб десять (мене просили назвати їх, проте я це зроблю згодом), небагато. Від слова “куратор” мені хочеться взяти до рук “маузер”. Художник сам по собі – це глиба, він сам собі режисер, актор і автор-виконавець. На жаль, сьогодні все зводиться до того, що, мовляв, ми тобі скажемо, що малювати… Причому не дай, Боже, дуже красиво малювати, бо ти вибиватимешся з ряду.

Я добре пам’ятаю цей момент: коли я вже “виріс” і раптом зрозумів, що навколо нікого немає, хто б постійно плескав у долоні. А це теж необхідно

Антін Мухарський: От відчувається, що ви не є людина зграї, а такий собі поодинокий дуб. Вам не самотньо на такій мистецькій самоті, бо, наскільки я знаю, вас не приймають у жодну тусовку, за винятком БЖ-АРТу?

Владислав Шеришевський: Спершу я навчався малювати, потім зрозумів, що повинен встигати щось робити. А щоби потрапляти на ті тусовки, туди треба все-таки йти. А навіщо туди йти, якщо мені й так добре. Нехай краще до мене ходять. Зараз саме цим усе і завершується – люди приходять до мене. Власне зараз триває виставка “Форбс” – художники-мільйонери малюють справжніх мільйонерів. І от я там був фактично один не з їхньої тусовки, мене просто були змушені запросити, оскільки малював портрет Коломойського.

Антін Мухарський: Хочу сказати, що Шеришевський – один із найбільш платоспроможних художників, їздить на гарній автівці, його картини висять у відомих колекціонерів. Ви абсолютно самодостатній. Чи не зачіпає вас така відсутність публічної слави?

Владислав Шеришевський: Іще років 5 тому, я добре пам’ятаю цей момент: коли я вже “виріс” і раптом зрозумів, що навколо нікого немає, хто б постійно плескав у долоні. А це теж необхідно.

Антін Мухарський: Давайте, з’ясуємо, в яких жанрах ви працюєте?

Владислав Шеришевський: Реалізм.

Антін Мухарський: Поговорімо про що ви думаєте? Стосовно того, куди рухається сучасне мистецтво?

Владислав Шеришевський: Думаю, що останнє покоління, яке по-справжньому розуміє живопис, живе серед нас. А наступне, нинішні діти, вже не бачитимуть різниці між хорошим і поганим.

Антін Мухарський: А звідки у вас така любов до Вінсента ван Гога?

Владислав Шеришевський: Ван Гог – це людина, яка на вівтар мистецтва поклала все. Ми всі, сучасні художники, хотіли би до цього прагнути. Не прагнемо, а тільки хочемо прагнути. Але ж розум куди подіти, в мене ж майстерності вдвічі більше, ніж у ван Гога! Він же ніде не вчився, а я навчався дуже довго.

Антін Мухарський: Запитання з Фейсбуку до нашого гостя. Чи повинно масове мистецтво бути доступним глядачеві? Якщо ні, то чому?

Владислав Шеришевський: Масове мистецтво – це те, що виставляють на виставках, це мистецтво здивування без зупинки, тобто людина здивувалася і відразу починає телефонувати: я на виставці там-то, тут така-то висить …

Останнє покоління, яке по-справжньому розуміє живопис, живе серед нас. А наступне, нинішні діти, вже не бачитимуть різниці між хорошим і поганим

Антін Мухарський: Запитання від Ірини Таран: хто був вашими вчителями в малярстві та по життю?

Владислав Шеришевський: Я навчався в художній школі ім. Т. Шевченка в багатьох хороших педагогів. Проте по-справжньому я вперше почав вчитися у Віктора Зарецького перед всупом до інституту.

Антін Мухарський: Пригадайте ту історію, коли він ходив одягнений у якісь прості штанці, а вам, студенту-першокурснику, здавалося, ну як же це так, він має можливість купи ти собі гарний костюм, джинси… Але в якийсь момент ви зрозуміли, що художникові це непотрібно. У вас такий момент уже настав?

Владислав Шеришевський: Уже ось-ось. Моя дружина цього не розуміє, каже, чому я вдягаюся в те, що під руку потрапило, і взагалі міг би хоч брюки попрасувати. Я вже дійшов до того, що можу ходити в спортивних штанах і почуватися при цьому чудово.

Антін Мухарський: Якою мовою ви лаєтеся, коли вам “кубік” із номерами Верховної Ради “підрізає” ваш джип?

Владислав Шеришевський: Найкрасивіша лайка виходить на суржику. І от росіяни, хоч мат – це їхнє рідне, не можуть так красиво лаятися, як ми. І ніколи не зможуть, тому що вони не знають мови. Але я більше лаюся, коли наші не забивають у ворота з п’яти метрів. Бо депутат, який “підрізає”, це його сутність, він такий є. Це все одно, що сказати свині, аби вона жолуді не їла. Але коли футболіст не забиває з п’яти метрів, то моя дружина в третьої кімнати прибігає…

Найкрасивіша лайка виходить на суржику. І от росіяни, хоч мат – це їхнє рідне, не можуть так красиво лаятися, як ми

Антін Мухарський: Як ви ставитеся до різних сепаратистських рухів, що існують у світі?

Владислав Шеришевський: А яка різниця? Мене ж ніхто не питає. Ці процеси неможливо ні зупинити, ні підштовхнути. Мені як художникові хочеться стабільності, тому що всі відокремлення і пертурбарції дуже негативно впливають, грубо кажучи, на індекс Джонса. Відповідно, картини в такий час менше цікавлять людей. А мені хочеться, щоб мої картини цікавили людей.

Антін Мухарський: Тобто та стабільність, яка існує нині в нашій державі, вам подобається?

Владислав Шеришевський: Ніякої стабільності в нашій державі я зараз не бачу.

Антін Мухарський: Як корінний киянин ви якось на собі відчуваєте вплив або донецької, або галицької парадигми?

Владислав Шеришевський: Звісно, в цьому сенсі мені не подобається, що псується Київ, тому що малокультурна орда будує хмарочоси там, де вони не повинні розташовуватися. Ну а сепаратизм у нас є тільки кримський. Коли прижджаєш у Крим, то відразу видно, що люди вже давно хочуть відокремитися, але не можуть.

Антін Мухарський: Я проводив свої власні дослідження з приводу інтелектуальності української еліти і нарахував, що є близько 50 тисяч людей, які хоч якось читають книжки, відвідують якісь виставки. За вашими підрахунками, яка приблизна кількість людей, які можуть називатися елітою?

У нас національна ідея ніяк не складається. В українця, крім як збагачуватися, немає іншого пріоритету

Владислав Шеришевський: Насправді еліта – це не тільки ті люди, які відвідують виставки. Бо чомусь дуже часто люди, котрі ходять у філармонію, не ходять на виставки, або тих, хто відвідує всі спектаклі, не побачиш за читанням книжки. Тобто еліти справжньої дуже мало.

Антін Мухарський: Якби вам запропонували придумати або намалювати національну ідею, що це могло би бути?

Владислав Шеришевський: У нас національна ідея ніяк не складається. В українця, крім як збагачуватися, немає іншого пріоритету. На мою думку, Україна буде страждати завжди, тому що ми живемо в країні, де найкрасивіші дівчата. Я багато подорожував і бачив, тому можу сказати впевнено: найкрасивіші жінки живуть в Україні.