Re: цензії

Львів´янка Наталя Іваничук більш відома як перекладачка-скандинавістка. Однак германістка за фахом активно перекладає і з німецької. Перу перекладачки, котра нещодавно відзначила 25-річчя своєї творчості, належать зокрема переклади творів австрійських письменників - Леопольда фон Захер-Мазоха, Ґустава Майрінка та Артура Шніцлера. У розмові з DW Наталя Іваничук розповіла про те, чому кожен перекладач має бути хоч трохи письменником.

Deutsche Welle: Як Ви почали перекладати з німецької?

Наталя Іваничук: Німецька як мова перекладу приходила до мене двічі. Ще на перших курсах я вчилася перекладати німецьку художню літературу, насамперед Генриха Белля (не найлегший письменник!). Ці переклади ніколи не публікувалися, то була проба пера.

Удруге я повернулася до німецької в уже зрілому перекладацькому віці, але не з власної волі. Перекладати німецькомовну літературу спершу мене підштовхнуло "Видавництво Старого Лева", замовивши кілька дитячих книжок, а згодом – видавець Василь Ґабор, який хотів мати у своєму видавничому проекті "Приватна колекція" австрійських класиків і наполіг, щоб саме я їх для нього переклала.

Ви активно перекладаєте одразу із декількох мов. Чи це не важко? Із якої мови Вам легше перекладати? Чи існують особливості, котрі відрізняють процес перекладу із німецької, шведської та норвезької?

Переходити з однієї мови на іншу важко в усному мовленні, а в перекладі – ні. Налаштовуєшся на нову мову і працюєш! Мені непросто визначити, з якої мови перекладати "важче". Мабуть, таки з німецької, надто коли йдеться про класику, німецьку чи австрійську. Довжелезні, ледь не на сторінку, речення, складні (а в класиків ще й ускладнені) синтаксичні конструкції неймовірно подовжують процес роботи, бо треба ловити за хвіст сенс та зміст і не забути, із чого починала.

Скандинавські мови начебто легші, простіші, прозоріші, однак там є інша складність – майже цілковита відсутність розділових знаків, яка іноді утруднює виловлювання сенсу. Але це вже залежить від досвіду. І від "глибинності" самого автора. Скажімо, перекладати сучасного Тома Еґеланна легко й весело, а з класиком Акселем Сандемусе доводиться "попітніти".

Чому, хоч Ви за освітою філологиня-германістка, більше перекладаєте зі скандинавських мов? Чи можна сказати, що "роман з німецькою" не склався, чи просто інші мови більше захопили ?

Не можу сказати, що "роман з німецькою" не склався. Усе набагато простіше. З німецької ми маємо в Україні дуже багато хороших перекладачів, зі скандинавських мов їх можна полічити на пальцях. Я шукала свою ще не зайняту нішу. Після школи з поглибленим вивченням німецької я нудилася на перших двох курсах в університеті, і мій чудовий викладач Богдан Максимчук порадив вивчати якусь іншу мову паралельно. До рук випадково потрапив самовчитель норвезької. А ще я зростала на скандинавській літературі. Збіг кількох життєвих обставин зробив мене перекладачкою-скандинавісткою.

Як Ви оцінюєте якісь перекладацької освіти у Львові та в Україні? Чого, на Вашу думку, бракує - у порівнянні з іншими країнами?

Чесно кажучи, я не дуже розумію, як можна "вивчити" когось на перекладача. Може, я маю відсталі погляди, але бачу реальну картину. Університет імені Івана Франка у Львові має кафедру перекладознавства, яка, відповідно, готує перекладачів, але дуже мало можна зустріти серед її випускників Перекладачів – одиниці! Серед хороших нинішніх перекладачів в Україні здебільшого філологи (не завжди, бо трапляються й фізики!) з творчою душею і добрими знаннями насамперед рідної мови.

Не можна, як на мене, стати перекладачем за освітою, бо кожний перекладач повинен бути хоч трохи письменником… А необхідні теоретичні курси з перекладознавства можна читати й на факультетах іноземних мов чи навіть української філології. До речі, серед моїх знайомих закордонних колег не знаю жодного з спеціальною перекладознавчою освітою.

Ви самі обираєте твори для перекладу чи радше твори "обирають" Вас - через замовлення видавництв, наприклад ?

Здебільшого я сама обираю твори для перекладу й рекомендую видавництвам, з якими давно й тісно співпрацюю. Моїм смакам і чуттю уже довіряють. Але бувають і замовлення. Я охочіше працюю з авторами і творами, які сама полюбила. Ось тут можна сказати, що вони самі мене обрали: закохалася і пропала! Тоді конче мушу знайти видавця, який видасть полюблену книжку, навіть якщо це у фінансовий збиток собі.

Ви сприймаєте переклад як роботу, ремесло, чи як творчість?

Тільки як творчість!

Що для вас означає творча свобода перекладача? І чи можна взагалі про таке поняття, на Вашу думку, говорити?

Навряд… Перекладачі творчі й водночас підневільні люди. Ми мусимо дотримуватися оригіналу. Головне для перекладача не сплутати два поняття: адекватний переклад і буквалістичний. Буквалізмом, на жаль, грішать часто. Здебільшого це початківці, але трапляються серед "буквалістів" і метри.

Чи можна в Україні прожити з перекладу?

На це запитання є однозначна відповідь, тут і думати довго не треба – ні! "Тішить" у цій ситуації хіба те, що ніде у світі перекладач не може повноцінно жити з творчих хлібів. Перекладацьке щастя мінливе. Цього року можеш мати для перекладу п´ять книжок, і просять ще, а наступного – жодної. Часто доводиться чекати виходу своєї книжки навіть цілий рік. Гонорари й так невисокі, а якщо суму гонорару розкинути на всі місяці очікування на нього, то й на буханець хліба не вистачить. Тому ми й працюємо десь по роботах задля щомісячної зарплатні, а перекладаємо ночами, удосвіта (як я) чи на вихідних…

Інна Завгородня