Re: цензії
- 27.04.2026|Валентина Семеняк, письменницяСвітлі і добрі тексти ― саме їх потребує малеча
- 25.04.2026|Галина Новосад, книжкова оглядачка, блогерка, волонтерка«Містеріум»: простір позачасся і прихованих зв’язків
- 23.04.2026|Ігор Бондар-ТерещенкоМагія дитинства, або Початок великої дороги
- 23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУРимована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
- 23.04.2026|Ігор ЗіньчукПізнати глибше, щоб відновити цілісність
- 16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, ЛьвівДух щемливого чекання
- 16.04.2026|Олексій СтельмахМайбутнє приходить зненацька
- 15.04.2026|Михайло Жайворон«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
- 15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниМандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
- 11.04.2026|Богдан СмолякТутешні час і люди
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Татьна Маврина, Юрий Коваль «Жеребенок»
В год своего 80-летия издательство «Детская литература» открывает серию «Мастера детской книги», в рамках которой планирует переиздать лучшие книги разных лет.
Созданные талантливейшими авторами и художниками, они стали образцами отечественного книгоиздания, лауреатами международных конкурсов и выставок. Но лучшая награда для авторов, как известно, – любовь читателей. Иметь эти легендарные книги в своей домашней библиотеке мечтают многие.
Всем, кто любит и ценит настоящую детскую книгу, – наш подарок.
Первыми в серии выходят:
Татьяна Маврина, Юрий Коваль
- «Стеклянный пруд»,
- «Заячьи тропы»,
- «Журавли»,
- «Снег»,
- «Бабочки»,
- «Жеребенок».
Весенний кот
Пришла весна, зацвели мать-и-мачеха и незабудки, под коричневыми корнями леса явились подснежники, а в соседнем доме неожиданно расцвёл Кот.
Подснежниками заголубели котовьи усы, мать-и-мачехой и листом черёмухи зазолотели глаза, а на лапах и на груди объявились белые вербные серёжки.
Разукрашенный, цветущий, полёживал он на новой траве, посиживал на старом заборе, блистал глазами на крыше сарая.
Я всё ждал, что на хвосте у него объявится какой-нибудь тюльпан весенний, особенный, котовий, но тюльпан не появлялся.
«Наверно, у котов хвосты цветут позднее, — думал я. — Летом, в июле».
Летний кот
Тут на днях встретил я Летнего кота. Рыжий и жаркий, вобравший в себя солнечный зной, лениво развалился он в траве, еле шевелил усами. Заслышав мои шаги, он поднял голову и строго поглядел: дескать, про ходи, проходи, не заслоняй солнца.
Целый день валялся кот на солнце. То правый бок подставит солнцу, то левый, то хвост, то усы.
Начался закат и кончился. Наступила ночь, но долго ещё что-то светилось в саду. Это светился летний солнечный кот-подсолнух.
Осеннее котяро
Падают листья на землю и на кота.
А кот караулит, подстерегает и вдруг бросается на падающий лист, прихлопывает его лапой и грозно грызёт. Ему кажется, что это такие воробьи разноцветные.
«Глупое осеннее котяро, — думаю я. — Листья с воробьями путает».
А кот заметил, что я про него думаю, и затаился.
Падают листья, заваливают кота.
«Эх, и сам-то я как опавший листок, — грустит кот. — Печально на душе, тоскливо».
«Какой листок? — думаю я. — Вон какая морда толстая да усатая».
«При чём здесь морда? На душе тяжело. Лежу вот под листьями, грущу».
«Чего ты грустишь-то, котяро осеннее?»
«Жалко как-то… Вот и птички улетают… Вам этого не понять».
До вечера лежал кот в подсолнухах, печалился.
Похолодало. Вскочил кот, выгнул дугою спину, фыркнул и помчался в дом. Сразу полез на печку.
«Хватит мне быть осенним котом, — ворчал он. — Стану теперь зимним».
В эту ночь и выпал первый снег.
Коментарі
Останні події
- 23.04.2026|09:27Французький джаз в «Книгарня «Є»
- 22.04.2026|09:51Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
- 22.04.2026|07:08«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
- 17.04.2026|09:16Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
- 15.04.2026|18:40Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
- 15.04.2026|18:25В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
- 11.04.2026|09:11Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
- 11.04.2026|08:58Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
