Літературний дайджест

09.09.2013|22:27|Gazeta.ua.

Андрухович читав німецькою на Meridian Czernowitz

"Моя німецька буде схожою на "буковініш дойч" чи "галіціан дойч".

Так пожартував письменник Юрій Андрухович на прохання зачитати німецькомовного швейцарського письменника Роберта Вальзера.

6 вересня відбулася презентація його книжки "Прогулянка" у перекладі Андруховича на українську в рамках поетичного фестивалю "Meridian Czernowitz". Учасниками презентації були ще два перекладача Вальзера: білоруська поетеса Вольга Гапєєва та польська перекладачка Малґожата Лукасєвич.

У приміщенні колишнього Буковинського крайового парламенту близько 300 глядачів, усі місця в залі зайняті, люди стоять у проході.

"Вперше прочитала Вальзера у 1973 році. Тоді вирішила прочитати все, що він написав, - розповідає польською Лукасєвич. - Вальзер цікавий своїм потенціалом провокації та революції. Є традиційна література з усіма її канонами, а Вальзер не був схожим на попередників. Він довів, що можна оповідати історію без фабули. І вважав, що кожен письменник мусить мати свій спосіб розповіді. Крім того, у нього нетипова для письменника біографія."

Юрій Андрухович не погоджується з польською перекладачкою.

"Чому нема фабули? Головний герой йде на прогулянку, на шляху зустрічає інших персонажів. Кожну таку сцену можна розбиратися на образи. Тому його можна порівняти з концентрованим "Уллісом" Джойса. Але не варто говорити, що цей твір без сюжету і без історії. Він дуже напружений."

Робер Вальзер страждав на психологічні розлади і доживав віку у психіатричній клініці. Вольга Гапєєва перекладає Вальзера на білоруську.

"Найбільші труднощі при перекладі в тому, що сьогодні в Білорусі не розмовляють на такій мові, як за того періоду, коли жив Вальзер. Важко віднайти відповідну лексику. Тому читала білоруських письменників того ж періоду , багато знайшла слів, яких вже майже не вживають, - розповідає Гапєєва білоруською. - Друга проблема - синоніми. Їх у Вальзера так багато. Важко було перекладати, бо не вистачало білоруських відповідників."

Білоруська у 16 столітті була непорівнювана, потім традиція мови перервалася. Для Андруховича при перекладі було важко зрозуміти тональність у певних епізодах твору.

"Чи він тут серйозно, чи це іронія, наївність. Відчуваєш, що ось тут різко перейшов до сатиричних висловлювань, наприклад, про стосунки мешканців швейцарського містечка, - пояснює письменник. - Завдання перекладача - віднайти рівновагу між тональністю."


Ольга БОГАЧЕВСЬКА

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

11.06.2026|14:37
«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
31.05.2026|06:35
Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
31.05.2026|06:21
Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
30.05.2026|15:00
Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
29.05.2026|07:54
Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
29.05.2026|07:50
«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
25.05.2026|17:00
Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
23.05.2026|04:17
Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
23.05.2026|04:11
Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
21.05.2026|13:07
В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея


Партнери