Він народився в асимільованій єврейській родині в Силезії і від самого дитинства був оточений німецькою культурою та німецьким літературним словом. Марсель Райх-Раницький помер у віці 93 років у середу, 18 вересня. Проте спадщина одного з найавторитетніших літературних критиків сучасної Німеччини ще довго супроводжуватиме німецьких літераторів та світ культури загалом.

Біографи завжди згадують, що пристрасть Райха-Раницького до німецької літератури передалася йому від матері. Вона не лише віддала маленького Марселя та його сестру Герду до протестантської німецької школи, аби розвивати їхні мовні знання, але й всіляко прищеплювала дітям інтерес до друкованого слова.

Наприкінці 1920-их років родина переїхала до Берліна. Втім, ліберальною атмосферою німецької столиці, повної мистецьких та літературних імпрез, сім´я насолоджувалася недовго. Після стрімкого приходу до влади націонал-соціалістів у Німеччині почалися переслідування єврейського населення. Навіть критично налаштовані щодо Гітлера вчителі з гімназії Фіхте, де вчився Марсель, почали зникати. Про продовження студій в університеті годі було мріяти. У зарахуванні йому відмовили, посилаючись на "неправильну" національність.

Чужа Варшава

Близько 7-ї ранку 28 жовтня 1938-го року нацизм, в прямому сенсі слова, постукав у двері родини Райхів. Їх очікувала депортація до Польщі, як і ще 18 тисяч берлінських євреїв. У дорогу до Варшави з собою 18-річний Марсель взяв 5 німецьких марок, сумку і роман Оноре де Бальзака "Тридцятирічна жінка". Згодом у мемуарах "Моє життя" він так згадував цей день вигнання. "З країни, з якої мене тепер висилали, я взяв з собою німецьку мову та німецьку літературу".

У Варшаві на молодого Марселя не чекала жодна душа. Цілий рік він поневірявся польською столицею у пошуках якоїсь вряди-годи гідної праці. Поки ж вчив польську, яка за іронією долі, здавалася йому на початку такою чужою та незрозумілою, адже у Силезії, де народився, він перебував і зростав в німецькомовному оточенні. Знання німецької, втім, допомогло йому у Варшавському гетто: молодому хлопцеві доручили переклад нацистських окупаційних наказів. Саме Марсель Райх, який згодом змінив своє прізвище на Райх-Раницький, 1943-го року перекладав наказ нацистів про ліквідацію Варшавського гетто, що передував примусовій масовій депортації його мешканців до таборів смерті Освенцим та Треблінка.

Повоєнні роки

Батьки та брат Марселя загинули. Він разом з дружиною дивом втекли. Удвох вони півтора роки переховувалися на горищі поляка, який їх прихистив. Добовий раціон нерідко складався зі шматку хлібу на двох. Але навіть у добу найстрашнішого нацистського терору Марсель Райх-Раницький намагався не втрачати зв´язок з літературою і, коли випадала нагода, читав німецьких класиків Гете і Гейне.

Райх-Раницький таки повернувся до Німеччини. Але сталося це не відразу. У перші повоєнні роки майбутній видатний літературний критик працював польським консулом у Лондоні, де мав шпигувати за тамтешніми емігрантами-антикомуністами. Але шпигуна з нього не вийшло: з початком боротьби з "космополітами" у соцблоці Райха-Раницького відкликали назад до Варшави, виключили з партії та навіть заарештували. Утім, за кілька місяців знову вільнили. Відтак Райх-Раницький назавжди відійшов від активної політики, зосередившись на літературознавстві, що й принесло йому згодом всесвітній авторитет.

У пошуках самого себе

Прибувши туристом до Західної Німеччини влітку 1958-го року, назад до Польщі він вже не повернувся. Він багато писав, викладав німецьку літературу в університетах Німеччини, Швеції, США та навіть Китаю і Австралії і вів авторську шпальту в інтелектуальній Frankfurter Allgemeine Zeitung, де відповідав на запитання читачів про світову літературу. Але справжня популярність прийшла наприкінці 1980-их, коли він став ведучим авторського ток-шоу "Літературний квартет". Глядачі були буквально заворожені тим, з яким гумором та глибиною думки автор-ведучий підходив до рецензування нових книг. Інший літературний критик Йоахим Кайзер називав свого колегу "Найбільш читаним, найбільш грізним, найбільш авторитетним, а тому й найбільш ненависним критиком Німеччини".

Колись контроверсійний новеліст, лауреат нобелівської премії з літератури, Ґюнтер Ґрасс запитав Райха-Раницького: "Хто Ви, поляк, німець або ще хто"? На що той відповів: "Я наполовину поляк, наполовину німець і цілком єврей". Втім, потім Райх-Раницький розповідав, що це не зовсім правдива відповідь, адже він повсякчас і всюди відчував себе аутсайдером. Впродовж цілого життя Райх-Раницький, за власними зізнаннями, перебував у пошуках власної ідентичності.

З Ґрассом стосунки у критика не склалися. 1995-го року Райх-Раницький з´явився на обкладинці впливового тижневика Der Spiegel, роздираючи останню книгу Ґюнтера Ґрасса "Широке поле", присвячену спробам Німеччини примиритися зі своїм минулим. На питання, чи розумів він, що ображає письменника Райх-Раницький відповів "звичайно". "Він написав книгу, яку вважає найважливішою в своєму житті, а тепер читатиме у кожній газеті, що це мотлох", - казав він.

І зовсім нещодавно, 2012-го року, вже після того, як Ґрасс шокував світ зізнанням про свою участь у Ваффен СС, Райх-Раницький знову піддав опального письменника критиці. Цього разу через його скандальну поему "Що має бути сказаним", де Ґрасс говорив про загрозу, яку буцімто несе Ізраїль глобальному миру. Райх-Раницький назвав цей твір "огидним".

"Папа Римський літератури"

Авторитетним та "гострим на язик" Райх-Раницький залишався аж до останніх днів свого життя. "Папа Римський літератури" називали його у Німеччині. Його автобіографія, видана 1999-го року, стала бестселлером і досі добре продається. Згодом, з´явилась і її екранізація.

Для багатьох німців Райх-Раницький залишався незаперечним моральним та інтелектуальним авторитетом, але не лише для німців. "Ніхто з ним не зрівняється. Наступника Райха-Раницького годі знайти", - написала польська Rzeczpospolita. Марсель Райх-Раницький помер після тривалої хвороби у віці 93 років у Франкфурті-на-Майні.

 Дмитро Каневський, Олівер Зеппельфріке

Фото: artelectronics.ru