Робилося аби зробити. Не хочеться, щоб діяльність усіх українських видавців асоціювали з ним, — розповідає директорка видавництва "Нора-Друк"53-річна Елеонора Сімонова. 9-13 жовтня у Німеччині тривав 65-й Франкфуртський міжнародний книжковий ярмарок.

— На стенді був незрозумілий набір книжок. Наче хтось з офіційної делегації випадково привіз із собою якісь видання. України там видно мало. Навіть назву було важко розпізнати. На національному стенді слід виставляти видання, що характеризують Україну як книжкову державу. Там мають бути книжки про країну і кращі представники художньої літератури. А були якісь дивні наукові праці з фізики.

Чим українська література цікава іноземцям?

— Багато редакторів вже не ставляться до нас, як до папуасів. Знають, що таке Україна. Перші роки було складно пояснювати, що таке українська мова, література. Часом запитують про політичну ситуацію. Зараз інтерес до України трохи підігріває угода про асоціацію з ЄС. Якщо її підпишуть — це хороший шанс для нашої літератури. Перший такий привід був 1991-го, коли Україна стала незалежною. На тій хвилі стали відомі письменники — Андрій Курков, Оксана Забужко. Другий шанс був 2004 року, тоді на нас звернули увагу у всьому світі. Тепер може бути третій. Крім того, у ЄС багато культурних програм і грантів, в яких Україна може бути повноправним учасником. Це не вступ до ЄС, але там нас вважатимуть своїми. Твори повинні мати добре прописану історію, але чимось оригінальну. Не про те, як щось відбувається на Марсі, а описувати загальнолюдську ситуацію на українському ґрунті.

За чим варто їздити до Франкфурта?

— Там видавці різних країн ведуть перемовини й укладають контракти. Разом із видавництвами "Кальварія" і "Дуліби" ми провели 19 зустрічей і пропонували іноземцям купити права на наші видання. Маємо надати їм уривки творів у перекладі різними мовами. Пропонували книжку Юрія Макарова "За чверть десята" та Лариси Денисенко "Сарабанда банди Сари". Свого стенду не виставляли, бо дорого. У Польщі чи Франції потужні видавництва їх мають. Також є спільний стенд для менших, де кожне видавництво має поличку і місце для переговорів. Останнє на ярмарку — найголовніше. Часто вони можуть тривати два-три роки. Щоб створити нашій літературі імідж, треба більше перекладів. У Німеччині з української їх порівняно багато.

Як правильно українцям себе запропонувати?

— Підготувати хороший каталог англійською мовою з уривками творів. У багатьох видавництвах редактор приймає рішення тільки тоді, коли прочитав увесь текст. Наприклад, книжку Лариси Денисенко вже видавали англійською. Редактор якогось німецького видавництва тепер теж може її оцінити. Торік домовлялися з агентами, які представляють права на весь світ, але вони беруть тільки один твір. Уривки ж має перекласти той, кому довіряють в іноземному видавництві. Переговори щодо Марії Матіос тривали кілька років. До кінця наступного вийде "Солодка Даруся" у французькому видавництві "Галімар". За кордоном мають план видань на кілька років уперед і чітко його дотримуються. Те, що ми зараз пропонуємо, може вийти 2017-го.

Ольга БОГАЧЕВСЬКА