Re: цензії

08.11.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Світлойменність
05.11.2025|Віктор Вербич
Коли життя і як пейзаж, і як смерть
Галичани та духи мертвих: історія одного порозуміння
04.11.2025|Надія Гаврилюк
“Перетворює затамування на захват”: поезія Богуслава Поляка
03.11.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Іспит на справжність
02.11.2025|Богдан Смоляк
Захисник Істин
31.10.2025|Володимир Краснодемський, журналіст, Лозанна, Швейцарія
Як змосковлювали ментальність українців
30.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Художній простір поезії Мирослава Аронця
27.10.2025|Ігор Чорний
Пекло в раю
20.10.2025|Оксана Акіменко. ПроКниги. Що почитати?
Котел, в якому вариться зілля

Літературний дайджест

21.10.2013|22:22|ЖЖ Акуніна

Борис Акунин. Смешные языки

У языков, очень похожих на русский, мало шансов показаться нам красивыми.

Они слишком смешные для нашего уха – из-за обманчивой схожести смыслов. Все эти urodi-красавицы, čerstvé potraviny (свежие продукты), кiты-коты и кiшки-кошки ужасно нас веселят.
     Полякам, украинцам, чехам или болгарам русские слова наверняка тоже кажутся комичными. А, собственно, почему друг над другом не посмеяться? Что в этом плохого?
     Мне рассказывали (могли, впрочем, и пошутить), что сборник Пастернака «Сестра моя жизнь» в болгарском переводе называется «Брат ми живот».
     Помню,как в Чехии меня забавляли надписи и рекламы. Однажды, заинтригованный, свернул в пражский переулок,  куда звала вывеска «Umělé rostliny». Оказалось, никакого умелого растления, а «Искусственные растения», тьфу на них.
     Грешен, люблю почитать вслух украинский перевод моих собственных книжек. «Невже буваЄ така сяюча, снiжно-молочна шкiра?» – думает юний пан Фандорин про соблазнительную кожу роковой жiнки Бежецкой. Хорошо!
     Украинскому языку, конечно, приходится труднее всего, потому что очень сильно похож на наш и к тому же у человека моего поколения неистребимо ассоциируется с «суржиком» партийно-правительственных малороссов, которых в советской высшей элите было, как теперь питерских.
     Но когда я слушаю, как поет Святослав Вакарчук, я думаю: до чего же красивый язык.
     Вообще-то всё это я написал, чтобы вы послушали одну из недавних песен "Океана Эльзы". Я даже не знаю, про что там поется – мне хватило словосочетания «Моя субтильна незалежність». Вот-вот, именно. В точку и совсем не смешно.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

08.11.2025|16:51
«Поети творять націю»: У Львові стартував II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
05.11.2025|18:42
«Столик з видом на Кремль»: до Луцька завітає один із найвідоміших журналістів сучасної Польщі
04.11.2025|10:54
Слова загублені й віднайдені: розмова про фемінізм в житті й літературі
03.11.2025|18:29
Оголошено довгий список номінантів на Премію імені Юрія Шевельова 2025: 13 видань змагаються за звання найкращої книжки есеїстики
03.11.2025|10:42
"Старий Лев" запрошує на майстер-клас з наукових експериментів за книгою "Енергія. Наука довкола нас"
03.11.2025|10:28
Юлія Чернінька презентує «Бестселер у борг» в Івано-Франківську
02.11.2025|09:55
У Львові вийшов 7-й том Антології патріотичної поезії «ВИБУХОВІ СЛОВА»
30.10.2025|12:41
Юний феномен: 12-річний Ілля Отрошенко із Сум став наймолодшим автором трилогії в Україні
30.10.2025|12:32
Фантастичні результати «єКниги»: 359 тисяч проданих книг та 200 тисяч молодих читачів за три квартали 2025 року
30.10.2025|12:18
Новий кліп Павла Табакова «Вона не знає молитви» — вражаюча історія кохання, натхненна поезією Мар´яни Савки


Партнери