Re: цензії

14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. Дніпро
За якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя

Літературний дайджест

19.11.2013|09:28|Gazeta.ua.

"Хочу вдарити арматуриною в гадюшник"

— На Вольвача треба місця затри години зай­мати,— говорять гості впереповненому залі київської кав´ярні "Купідон".

Тут 14 листопада письменник 50-річний Павло Вольвач презентує свій другий роман "Хрещатик-Плаза". Так називається бізнес-центр, де розташовувався офіс української служби "Радіо Свобода". Там працював і автор роману, і його головний герой. Дія відбувається спершу в Києві, потім у Празі.

"Усі герої роману вигадані, а збіги випадкові" — зазначено в тексті. Попри застереження, персонажів книжки легко впізнати. Роман відмовилися друкувати два видавництва.

— У книжці 90 відсотків героїв — мої знайомі, я їх звісно впізнала, — каже Лілія Максименко, 50 років, головний редактор видавництва "Український пріоритет", де вийшов друком роман. — На місці багатьох із них образилася б. Мені не подобається такий прийом, коли автор зображує своїх знайомих. Але я не критикую.

— Я колись дивився на Київ і думав — там Українонька. Там є люди, які не просто переживають за неї, але знають що робити, — розповідає Павло Вольвач. Письменник народився в Запоріжжі, до столиці приїхав наприкінці 1990-х. — За 10-річчя в Києві зрозумів, що українське суспільство — напівтруп. Я не намагаюся вилікувати його своїм романом. Хочу потрапити голочками в нервові закінчення або навіть ударити арматуриною в гадюшник, щоб був сплеск.

Дія роману триває з 1999-го по 2004 рік. Завершують його події помаранчевої революції.

— Я часто стояв на Майдані в ті дні, — продовжує автор. — Ми співали гімн, і щось мені шкребло в горлі. Я знав: це — історичний момент. Завдяки журналістській перепустці потрапив на сцену. Тоді відчув перепад між подіумом і площею. На сцену виходили персонажі в строях, що тягнули на бюджети містечок і сіл, звідки приїхали ті тисячі людей.


Катерина КИСЕЛЬОВА



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери