За містичним романом "Фіолетові діти" послідувало продовження — "Via Combusta, або Випалений шлях". Доки читачі чекають чекають третю і четверту книги циклу, в інтерв´ю для Gazeta.ua./a> Маріанна розповіла про чотири містичні випадки, пов´язані з її книгами.

Збулося описане у творі.

"У романі "Випалений шлях" я описала будинок, що постраждав внаслідок вибуху. Пам´ятаю, я його уявила в усіх деталях. Розвалений під´їзд, що склався наче сірникова коробка, страхітливі стіни із залишками шпалер, вцілілі меблі на верхніх поверхах. Все наче справді бачила. А потім, буквально через тиждень, у нашому тихому курортному містечку, де ніколи нічого подібного не відбувалося і просто не могло відбутися, стався вибух. Постраждав п´ятиповерховий будинок на сусідній вулиці. Вибухом винесло під´їзд. Все виглядало точнісінько так, як я собі уявила і описала. Навіть будинок точнісінько такий — стандартна "хрущовка". Сказати, що я була шокована, це нічого не сказати".

Історія з фантастичним оповіданням.

Є у мене фантастичне оповідання "Форма існування". Ідея твору, як і прізвище одного з головних героїв, вигадані письменником-фантастом Валерієм Верховським. Розробляючи персонаж, я "приліпила" йому ім´я Вадим та наділила яскравими рисами характеру. Вийшов талановитий гульвіса-журналіст, весь у жінках і справах. І ось, через деякий час після публікації оповідання в мережі, реальний Вадим з Харкова, знаходить мене черезІнтернет та звертається до мене наче до знайомої. Грайливо просить "розсекретити" псевдо. Згодом виявилося, що не тільки прізвище та ім´я реального і вигаданого Вадимаповністю збігаються. У них повністю співпали характери і професія. Він довго не мігповірити, що ми ніколи не були знайомі й у цьому творі немає нічого особистого".

Там справді квітнуть лілії.

"Кілька років тому з "Коронацією слова" я була у промо-поїздці в Дніпропетровську. Ми з пані Тетяною Логуш говорили про символіку, зокрема за квітку лілії, так звану фльор-де-ліс. Вона була зображена на обкладинці однієї моєї книжки. Така квітка широко використовується в геральдиці. А на старовинних компасах робили у вигляді такої лілії вістря стрілки що вказує на північ. От про всю цю північну містику у нас і точилася розмова. Ми простували до кав´ярні, де була призначена зустріч з читачами. Яке було наше здивування, коли ми зайшли в приміщення. По-перше — стіни були пофарбовані фіолетовим кольором, а одна із презентованих там книжок була "Фіолетові діти". А у якості оформлення, по ним були розкидані ті самі стилізовані лілії, про які щойно йшлося. Мороз на шкірі відчули ми обидві".

Читацькі збіги.

"Колись я отримала листа від читача з Білорусії, Олександра П. Він описує цілу низку неймовірних збігів, пов´язаних з моїм романом про "фіолетових" дітей. Спочатку йому наснився сон про цих самих дітей, який, як потім виявилося, майже співпадає з описаним у романі. Зранку він поліз в Інтернет і почав шукати все, що пов´язане з дітьми-індиго. Там він знайшов згадку і про мою книгу. А потім, як він пише, почалося неймовірне: у продовж дня, вже на роботі, він раз-за-разом у павутині натикався на сторінки, що так чи інакше були пов´язані з цією самою книгою. При чому, запитання до "Гуглу" були дуже різноманітні. Доля його просто примушувала зацікавитися. Тож Олександр загорівся знайти книгу і прочитати. І таки знайшов, хоча, враховуючи обставини, що це сусідня країна, купити книгу виявилося нелегко. Останнє "чудо" сталося, коли він її читав, Олександр стверджує, що коли починав читати, був хворий - грипував, коли ж закінчив — повністю одужав. За один день".

Катерина ГОНЧАРОВА