Re: цензії

…І знову казка
23.01.2026|Ніна Бернадська
Художніми стежками роману Ярослава Ороса «Тесла покохав Чорногору»
20.01.2026|Ігор Чорний
Чисті і нечисті
18.01.2026|Ігор Зіньчук
Перевірка на людяність
16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Зола натщесерце
16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцент
Фудкомунікація - м’яка сила впливу
12.01.2026|Віктор Вербич
«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
Витоки і сенси «Франкенштейна»
11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Доброволець смерті
08.01.2026|Оксана Дяків, письменниця
Поетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»

Літературний дайджест

13.02.2014|12:49|ТСН.ua

Сергій Жадан. Найдовша зима

Ми надалі мало дослуховуємось один до одного, щоразу зменшуючи власні шанси бути почутими, себто бути зрозумілими.

Ця зима справді видається просто безкінечною, оскільки встигла вмістити в себе майже все, чого можна очікувати від життя – несподівані надії й важкі розчарування, прозору й справедливу ненависть і підсвідому потребу порозуміння. А ще радість і сльози, впертість та безсилля, несправедливість, жорстокість і смерть.

За ці два з половиною місяці все змінилося. Ми, звісно, всі й дотепер говоримо, що потребуємо змін, проте, якщо говорити відверто – певні зміни вже сталися. Я, звісно, далекий від того, аби вдаватися до всіх цих кліше, на зразок "ми вже ніколи не будемо такими, як раніше", "ми змінилися раз і назавжди".

Не думаю, що ми справді змінились.

Ми лишились такими, якими й були. Але що справді змінилося в ці довгі зимові місяці – це чітке визначення, ким ти насправді є, яким ти насправді можеш і хочеш бути. Я, знову ж таки, не зовсім про революційну романтику. Я про всіх нас – і про революціонерів, і про контрреволюціонерів.

Про всіх нас тепер багато чого можна сказати, нас усіх тепер куди простіше ідентифікувати. В чому особлива цінність історичних зламів – вони позбавляють нас усіх комфорту, примушуючи займати чітку й однозначну позицію.

На зламі важко балансувати, важко робити вигляд, що нічого не відбувається, що ти нічого не помічаєш. Тому доводиться так чи інакше визначатися. Щось подібне з нами всіма й відбувається – і з тими, хто завжди мав чітку й конкретну "громадянську позицію", і з тими, хто вже десятий рік почуває себе "втомлено від політики".

Ми всі раптом знову опинилися в незвичній для себе ролі – ролі справжніх громадян, зі своєю позицією й своїми переконаннями, з готовністю ці переконання якщо й не відстоювати, то принаймні озвучувати.

Так-так – я говорю зокрема й про тих бюджетників, яких зганяють на різноманітні антимайдани – адже вийти туди (хай із примусу, хай за винагороду, а часто – ще й за наказом їхнього бюджетного серця) – це теж позиція, це готовність зайняти своє місце на зламі, згода на те, щоби стати під певний прапор, навіть якщо потім доведеться здати цей прапор "бригадиру".

І про "молодиків спортивної статури" я теж говорю. Адже хто буде сумніватись, що їхня ненависть до "євросодомітів" є щирою та непідробною, хай при цьому навіть і оплаченою? Нас усіх знову активізували – активізували наші страхи, наше невдоволення, нашу самоповагу, нашу повагу до начальства. Всі ті речі, котрі в "мирний" час видавалися нам несуттєвими й другорядними, знову стали для нас важливими й актуальними.

І в цьому насправді немає жодних змін. Ми завжди носили в собі свою покірність чи протестність, свою законослухняність чи бунтівливість. Вони не з´явилися нізвідки. Адже загітованих серед нас не так і багато.

Навіть за ці два місяці, сповнені інформаційних воєн та пропагандистських атак. Хто з ваших знайомих змінив свої погляди? Хто з них за цей час перейшов на інший бік? Хто прозрів і отямився? Я особисто таких не знаю.

Насправді ми були такими весь цей час. Готовими йти до кінця в своєму несприйнятті системи, чи навпаки – готовими виправдовувати будь-які методи, за допомогою яких ця система захищає своє існування.

Ми й раніше ладні були за будь-яких умов відстоювати легітимність цієї влади, її законну обраність, її богообраність. Чи навпаки – за жодних обставин не приймати аргументів влади щодо своїх дій, у жодному разі не приймати її пояснень і не йти з нею на компроміси. Ми й раніше по-різному ставились до виконання законів та порушення конституції, до власних прав та обов´язків, до розуміння природи влади, до трактування механізмів громадської активності.

Ми й раніше мали дещо відмінні погляди щодо корупції та можливості її морального виправдання, щодо повноважень президента й адекватності прем´єра, щодо чесності опозиції та важливості її існування взагалі. Просто ми знову почали про це говорити, почали цим перейматись, все це знову формує наші дні, визначає наше перебування в цій зимі. При цьому ми й надалі мало дослуховуємось один до одного, щоразу зменшуючи власні шанси бути почутими, себто бути зрозумілими.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

25.01.2026|08:12
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
24.01.2026|08:44
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
23.01.2026|18:01
Розпочався прийом заявок на фестиваль-воркшоп для авторів-початківців “Прописи”
23.01.2026|07:07
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Візитівка»
22.01.2026|07:19
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Софія»
21.01.2026|08:09
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
20.01.2026|11:32
Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
20.01.2026|10:30
Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
20.01.2026|10:23
Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
20.01.2026|10:18
У Луцьку запрошують на літературний гастровечір про фантастичну українську кухню


Партнери