Re: цензії

22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
26.05.2025|Ігор Зіньчук
Прагнення волі
26.05.2025|Інна Ковальчук
Дорога з присмаком війни
23.05.2025|Ніна Бернадська
Голос ніжності та криці
23.05.2025|Людмила Таран, письменниця
Витривалість і віру маємо плекати в собі

Літературний дайджест

17.02.2014|08:21|"День"

Ця книжка... злить

Вийшов друком дебютний роман Олексія Чупи «10 слів про Вітчизну і стільки ж про любов»

Поява нової української книжки — це завжди подія, адже державною мовою в Україні видають здебільшого підручники, а домінують на ринку імпортні видання. Ще важливішою вона стає, бо книжка ця написана автором, який живе у Донецькій області, серед териконів, заводів, «російськомовних». І тим паче, коли ця книжка — про любов до Вітчизни. Так можна охарактеризувати дебютну книжку макіївського автора Олексія Чупи «10 слів про Вітчизну і стільки ж про любов», яку надрукувало видавництво «Клуб сімейного дозвілля» (раніше Олексій Чупа видавав свої твори лише у «самвидаві», поширюючи тексти в мережі).

Увагу до цієї невеличкої книжки на 240 сторінок привертає ще й те, хто долучився до її появи: передмова Андрія Любки, відгуки Сергія Жадана та Юрія Андруховича, обкладинка Марисі Рудської         — словом, «відомих у певних колах» людей. Але що в цій книжці хорошого? Що в ній такого, що має привернути читача на свій бік?

За словами Юрія Андруховича: «Місцями просто майстерно, місцями майстерно, зворушливо і наївно. Іноді надзвичайно зворушливо, але в хорошому сенсі, тобто не сентиментально. «10 слів...» просто вимагають бути опублікованими саме тут і тепер». Андрій Любка, на відміну від старшого колеги, більш стриманий. Він зазначає: «Добре, що в молодій українській літературі є такі тексти — динамічні, заплутані, з відтінками чорного гумору й фантасмагоричними сюжетними віражами».

Так, є тут цікаві описи, мрійливість та романтизм, однак присутня також критика сучасного стану суспільства. Є тут зрада, брехня і любов, є тут навіть кіт. Цікаво, що про всі ці романтично несентиментальні речі написала людина, яка працює на макіївському заводі, живе у районі, що в народі називається Бандер (через те, що оселялись там переважно вихідці із Західної України) і щодня насолоджується запахом уранішньої випічки змішаним із заводським димом.

«10 слів...» — це романтична історія про те, чим для людини є місце, де вона живе, про те, чи вдячні ми тій спадщині, яка дісталася нам від минулих поколінь. Хоча у романі й описано «любовний трикутник», йдеться не про стосунки чоловіка та жінки. Це — книжка про роман між людиною та країною. Вона стовідсотково влучає в контекст теперішніх українських реалій. Захищати себе і бігти з країни чи залишатись і боротись зі свавіллям, стереотипністю та «трухою» — питання, яке стоїть сьогодні перед кожним українцем.

«Любов прекрасна тим, що надає напруги й розвитку будь-якому сюжету, надає правдивості й доречності всім казковим збігам та персонажам, надає драматизму й щирості нашим щоденним переживанням. Пропонована вашій увазі книжка є яскравим підтвердженням тому», — влучно зазначає Сергій Жадан.

Герой книжки (Роман) обирає виїзд за кордон. Власне, як і значна частина українців. Однак цей твір не налаштовує читача на поїздку до «солодкої» Європи. Ця книжка злить, ця книжка вганяє у депресію, бо змушує усвідомити, що, де б ви не були, ви не зможете абстрагуватися від своєї батьківщини, від своєї історії, від тих людей, які залишись там. Це — не та література, яка змушує плакати і жаліти себе. Навпаки, вона ніби хоче видряпати вам очі і кричить: «Ви самі винні — вирішуйте, дійте!»

І що залишається після такого месиджу? Лише на власний читацький смак оцінити, чи виправданою була солодкувата «критика» літературних «стариганів», і врешті, вирішити: діяти чи втікати від проблем.

Катерина ЯКОВЛЕНКО



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
18.06.2025|19:26
«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
16.06.2025|23:44
Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
16.06.2025|16:24
«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
12.06.2025|12:16
«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
07.06.2025|14:54
Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
06.06.2025|19:48
У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
03.06.2025|12:21
У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
03.06.2025|07:14
Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
03.06.2025|07:10
Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям


Партнери