І усе це ревно підтримувала російська церква, яка завжди плазувала перед самодержцем.

Імперський дух, який сидить у більшості росіян, стимулює їх на нові та нові "подвиги". У них мусить бути цар. Без царя Росія і не Росія. І вони готові такому царю вибачити усі злигодні свого життя лише за один-єдиний "героїчний" вчинок: завоювання Криму.

Росіяни свято впевнені, що геть усі народи, які населяли СССР, мусять бути вдячні їм за усі ті блага, які принесли завойовники. Той факт, що у багатьох випадках, окремі з цих народів – від чукчів до українців – піднімали повстання й намагалися порвати з завойовниками, ігнорується. Маси про це просто нічого не знають. Маси ковтають лише ту інформацію, яку їм видає зомбоящик.

Звідусіль чути відгуки українців, які мають родичів у Росії. Вони у шоці: їхні російські родичі переконані, що наші міста окуповані лютими бандерівцями, які грабують і ґвалтують.

Регіонали так само зазомбували й населення Сходу України, беручи приклад зі своїх московських шефів. І це зомбування продовжується. Скажімо, одеське телебачення усі ці дні веде мову про матушку Расєю, до якої начебто тягнуться серця усіх одеситів. А СБУ у цьому напрямку не робить жодних кроків.

Крим також отримав свою порцію одурманювання. Місцева преса уже ціле двадцятиліття лякала людей бандерівцями і скиглила на тему Москви. Попередня влада ніколи у це не втручалася.

Референдум було сфальшовано, але саме він став підставою для захоплення півострова. Гадаю, у нас є правовий спосіб повернути Крим, добиваючись ще одного референдуму у Криму, але при умові, що російські війська покинуть півострів разом з усіма російськими туристами, а голосувати матимуть право тільки громадяни з українськими паспортами. Серед членів кожної виборчої дільниці повинні бути татари, а також допущені спостерігачі й журналісти.

І якщо такий референдум відбудеться, скажімо, у вересні, коли курортний сезон буде зірвано, картина буде кардинально інша.

Ніхто не заважав Росії раніше інвестувати в Крим, будувати готелі й санаторії. Ніхто їм не заважав приїжджати сюди у значно більшій кількості. А однак вони не квапилися, воліли Туреччину та європейські курорти.

Звідки тепер візьмуться відпочивальники? Хіба що Росія надішле у санаторії своїх бюджетників за путівками.

А їхали росіяни у Крим неохоче тому, що ціни там завжди кусалися і сервіс був совковий. Тепер же їм доведеться їхати не через Україну, а через Керченську протоку.

Кожна колишня країна СССР, яка вирішила розірвати пуповину з Росією, отримувала свою порцію воєнного конфлікту. Росія вважає, що мусить конче контролювати Україну і ставить різні вимоги, які є прямим втручанням у наше життя. Але чому Україна відмовчується і не ставить таких самих умов для Росії?

Хочете, щоб російська стала другою державною, введіть у себе другу державну українську на українських етнографічних територіях та в Сибіру й на Далекому Сході. Де українські школи Кубані? Де газети й часопис? До 1933 року на Кубані усе це було, був навіть учительський інститут.

Але хто про це в Росії знає? Росіяни увесь час творили якусь свою особливу версію історії, де не було місця історичній правді, зате щедро культивувалися розмаїті міфи. І маси у ці міфи повірили. Вони вірили, що Алєксандр Нєвскій – великий полководець, що Стєнька Разін – не пірат, а народний месник, що Сусанін – не вигадка, що Росія перемогла під Бородіно і на Курській дузі. Недавно опубліковане розслідування про те, що в блокадному Ленінграді лише лохи вмирали від голоду, а партактив спокійно собі ласував тортами, ромовими бабами та іншими пирожними, викликав обурення патріотів. Вони не хочуть у ніщо подібне вірити і не вірять.

Росіяни радіють, що "ісконно русская зємля" вернулася в лоно матєрі-родіни. І це в їхній правічній традиції. Вони завжди цьому раділи. Філософ Сєргєй Булгаков під час Першої Балканської війни писав:

"Пробил знаменательный час истории. Наступила година, которую ждала старая Русь с ее мечтою о "Третьем Риме", столице Православного Царства, приближается срок для исполнения политического завещания Достоевского о том, что рано или поздно "Константинополь должен быть наш", приближается момент, когда Россия должна будет сказать твердое слово и решить им окончательную судьбу ею же вызванных к политическому бытию славянских государств. Назрели всемирно-исторические события, в которых Россия призвана играть первую роль".

Чим це відрізняється від сучасних вигуків захоплення?

І коли Росія вступила у Першу світову війну, російські патріоти щиро раділи, вбачаючи у перспективі не більше й не менше, звільнення Константинополя і відродження Візантійської імперії. І усе це ревно підтримувала російська церква, яка ніколи не була самостійною і завжди плазувала перед самодержцем.

Ще Бєлінскій у листі до Гоголя картав його за те, що той співає пеани православній церкві у той час, як цю церкву зневажає сам російський народ: "Про кого русский народ рассказывает похабную сказку? Про попа, попадью, попову дочку и попова работника. Кого русский народ называет: дурья порода, брюхаты жеребцы? Попов... Не есть ли поп на Руси для всех русских представитель обжорства, скупости, низкопоклонничества, бесстыдства?.. По-вашему, русский народ самый религиозный в мире: ложь! Основа религиозности есть пиэтизм, благоговение, страх божий. А русский человек произносит имя божие, почесывая себе зад. Он говорит об образе: годится — молиться, а не годится — горшки покрывать.

Приглядитесь попристальнее, и вы увидите, что это по натуре глубоко атеистический народ. В нем еще много суеверия, но нет и следа религиозности… Большинство же нашего духовенства всегда отличалось только толстыми брюхами, схоластическим педантством да диким невежеством".

Ці слова актуальні й зараз. Російська церква щиро підтримує дії Путіна і хоча уже не мріє про звільнений Константинополь, але вірить у "Кієв – мать гарадов русскіх". І можна не сумніватися, що якби Путін захопив Київ, його рейтинг у Росії піднявся ще б вище.

"Я всьо, всьо єму пращу, єслі он возвратіт нам юго-восток Украіни", – пише одна така патріотка. І так само мислять мільйони росіян. І не лякає їх ані війна, ані тисячі трупів, ні те, що економіка Росії внаслідок війни буде знищена. Усе чого хоче їхня стражденна душа – врятувати нас від бандерівців. Точніше їхнього міфічного образу.