«Зустрічаючись у Києві, Львові, у лісі, в метро, в соцмережах, офісах, на книжкових виставках, ми з колегами — дослідниками, письменниками, художниками, видавцями, журналістами, дітознавцями — творили простір дитячої книги своєю присутністю й діяльністю. Писали й видавали книжки, критикували їх, показували й читали їх дітям. Кожен сам і всі разом дбали про свою затишну пісочницю — дитяче книговидання. Аж упродовж кількох років виявилося, що пісочниця почала ставати нарешті втішним врожайним полем, і паростків на ньому так багато, що про них дедалі важче поодинці розповідати іншим. Так народилася ідея створити портал «Простір української дитячої книги», — розповідає історію про виникнення нового і дуже потрібного сайту редактор «БараБуки», письменниця Тетяна Щербаченко.

Що таке «БараБука» і з чим її їдять? «Власне, портал називається «Простір української дитячої книги». Однак ані абревіатура, ані скорочення для використання в адресному рядочку нікому з творчої команди, що працювала над втіленням проекту, не подобалися, та й, по правді, були якісь більш–менш прийнятні навіть зайняті», — пояснюють засновники порталу.

«Ми довго шукали ім’я для всемережжя. Приміряли різні настрої й концепції — грайливість, жартівливість, поважність, родинність... Аж якось я згадала свій улюблений анекдот про персонажа українського й не тільки фольклору — Собаку–Барабаку, істоту настільки ніжну й наповнену любов’ю, що цими своїми почуттями вона могла добитися будь–чого — навіть перемоги над кровожерливим вовком. Як багатодітна мама я була певна, що в Барабаки була дитина. І вона, звісно, любила читати. О! Цуцичка звали BaraBOOKA! Так і зареєстрували новонароджене: www.barabooka.com.ua. І цуцичок — ласкавий і наполегливий, як його легендарна мама, розумний і допитливий, як книжки, що їх він дуже полюбляє (не гризти!!!)», — розкриває секрети словотворення Тетяна Щербаченко.

Про породу цуцика на ім’я БараБука його «батьки» мало що знають, та переконують, що його мета — висвітлювати важливі аспекти дитячого книговидання, змінюючи таким чином світ на краще.

На сайті є чотири розділи: «Про книги» (тут уміщено рецензії на книжки для дітей і підлітків, є фільтр за віком і система теґів), «Простір» (тут зберігаються колонки головного редактора, дискусійні та оглядові матеріали, інтерв’ю і все, що стосується освіти), «Події» (новини, анонси, репортажі) і «Довідник» (це своєрідний путівник–енциклопедія по світу дитячої літератури, насамперед української, але не тільки).

Постійна авторка колонки «Дитяча бібліотека» в «Україні молодій» Ольга Купріян зізнається, що «Довідник» — це її улюблена рубрика. «Через її прикладну суть. Адже ми збирали інформацію разом з авторами, працювали з джерелами інформації в інтернеті про ґранти, книжкові ресурси, виставки, авторів. Ми це все робили, аби вам легше було зорієнтуватися у просторі, який насправді набагато ширший, ніж ми уявляли до того, як запустили цей сайт», — радіє старту унікального порталу Оля.

Директор Малої академії наук України Оксен Лісовий одним із перших подружився із цуциком БараБукою. «Не всі можуть зорієнтуватись у книгах, що дійсно є якісним продуктом. Дитині ми починаємо читати ще з першого року, коли вона собі формує той інструментарій, яким буде користуватися все своє подальше життя. І якість інструментарію залежить від того, що вона читає. У такій країні, як наша, не можна було без такого осередку, як «БараБука», — Лісовий висловлює респект команді «Простору української дитячої книги».

Ольга Жук