Податкова пільга на видавництво книг діє до 1 січня 2015 року. Якщо її не продовжать, видавці будуть змушені платити державі 25% податку з прибутку.

- Для нас це смерть, - каже письменник і видавець Дмитро Капранов. 23 травня він узяв участь у першому засіданні міжвідомчої комісії з питань книговидання і книгорозповсюдження. Комісію створили ще 2006 року, а працювати вона почала тільки зараз. На засідання запросили і депутатів, і представників громади, керівником комісії став віце-прем´єр-міністр України Олександр Сич. Поза засіданнями члени працюватимуть у 4 робочих групах, кожну з яких очолює один урядовець і один представник від громади.

- Представляю громадськість у групі економічної політики щодо книговидання, - розповідає телефоном Дмитро Капранов. - Там біда: з 1 січня пільга по податку на прибуток на книжку скасовується. Вносити зміни до податкового кодексу можна тільки за півроку до нового бюджетного року, тобто ми маємо встигнути до 1 липня протягнути закон, який нам ці пільги збереже. Доній (нардеп Олесь Доній - Gazeta.ua./a>.) взявся подати такий закон як депутат, щоб бігом встигнути. Зараз якраз займаюся цим законом. Будемо добиватися продовження цієї пільги. 
Мінфін має свою позицію: від цієї пільги бюджет втрачає мільярд. На засіданні мали полеміку із міністерством фінансів і міністерством доходів і зборів: у них хижацьке ставлення до книги - їм подавай гроші і більше нічого їх не цікавить. А як може вижити видавець, якщо 85% книжкового ринку це книжки наших сусідів. Це трагедія і для бізнесу видавців і для читачів: до нас масово ідуть залишки того, що не продалося у Росії. Російської новинки в Україні не дістати, нам спихають книжки дворічної давнини. Усі книголюби скаржаться, що серед цих 85% російської книжки інтелектуальної і нової книги нема. З цим боротися складно, бо ми вступили до СОТ, тому нам заборонені методи нетарифного регулювання ринку - квоти і таке інше. Тому доведеться все робити спецмита і грошові побори на кордоні. Нам не подобаються грошові побори на кордоні, бо це здорожчує книжку. Плюс маємо договори з Росією і Білоруссю, що мита один на одного не накладаємо. Зараз з Росією війна і можна було б чхати на всі договори. Але доведеться писати законопроект, щоб ввести мита на закордонну книжку. Це довготермінова перспектива, за місяць це не робиться.

На засіданні підняли питання і про нещодавно опублікований список книг, які планують видати у 2014 році за державний кошт. Цей перелік видань викликав критику видавців і громадських діячів. Директор Наукової бібліотеки Києво-Могилянської академії обурилася тим, що на 180 тисяч гривень буде надруковано книгу "Пригоди неслухняного курчатка" або перевидання "Злочин і кара" Достоєвського на 170 тисяч гривень. На 229 тисяч планують видати "Кобзар" Тараса Шевченка литовською мовою, на 143 тисячі - Кобзаря німецькою мовою. Є серед держзамовлення і книга "Шевченківська енциклопедія" 5 том Миколи Жулинського, який входить до складу експертної ради з формування державного замовлення. На видання його твору витратять 250 тисяч гривень. Книги, видані за держзамовленням, поповнюють фонди бібліотек України, а видавництва, що їх надрукували, отримують компенсацію із державного бюджету. Кошторис програми "Українська книга" цього року складає 16 мільйонів гривень.

- Бібліотеки самі мають вирішувати, що їм закуповувати, бо вони знають читача, - вважає Дмитро Капранов. - Потрібно створити каталог із відкритими цінами, а гроші віддати бібліотекам. В інтернеті усе це прозоро: видно ціни на книжки, видно, скільки отримала бібліотека, скільки книжок закупила. Тоді закінчиться ця дурь із держзамовленням. Але ж тоді нецікаво, бо не буде людини, яка ухвалює рішення і каже: у тебе візьму, а у тебе не візьму. Держкомтелерадіо стає у захист і каже: ми стараємося, із 900 книг обираємо 90. Вони дійсно видають і Нобелівських лауреатів і Шевченківських лауреатів, але крім цього друкують і інше. Ще одне важливе питання - книгарні. Домовилися у співпраці із Міністерством освіти добитися, щоб при кожному ВНЗ була стаціонарна книгарня. Ми із нашою книгою "Мальована історія України" об´їздили майже всі виші України - побачили, що у кращому разі це ятка за склом, частіше - книгарні просто нема, або є розкладка на столі, як в метро. Намагаємося добитися спрощення дозволів на пересувну торгівлю книжками і книжкові МАФи. МАФи це безумовно зло, але у реаліях українського книжкового голоду, це теж вихід. Книжка має бути перед очима, тому торгівля книгами у МАФах це не зло. Ми зробили проект пересуваних книгарень - машина паркується, відкриваємо багажник і торгуємо - так ми ганяємося за читачами. Тоді до нас приходять наглиє рожи, кажуть: "Давай дєньгі". Коли показуєш, що у нас все легально - це не МАФ, землі під нами нема, на причепі є номери, чому ти з мене вимагаєш гроші за припарковану машину. Доходить до того, що погрожують забрати продавця на добу для з´ясування особи. Вважаємо, що книжковою торгівлею повинні бути забезпечені усі населенні пункти України. У нас 27 тисяч населених пунктів. Село книгарню не потягне. Значить мусять бути пересувні книгарні, або книгарня на кілька сіл. Перевірили: 15 тисяч населення може утримувати одну книгарню. У Києві можна мати одну книгарню на 100 тисяч людей, бо люди живуть кучно. Зараз у столиці приблизно 40 книгарень - стаціонарних, Петрівку і книжкові відділи у супермаркетах я не рахую. У великих містах до районів треба ставитися як окремих населених пунктів, тому усі райони мусять мати книгарню.

Міжвідомча комісія має зібратися за місяць і заслухати результати роботи чотирьох груп.

Катерина КИСЕЛЬОВА