
Re: цензії
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Андрухович. Лист у вічність
Або спроба навернути легендарного німецького канцлера Гельмута Шмідта на бік України.
Мій німецький знайомий, підприємець і політичний діяч Джеймс Зівер, написав листа, що його виношував ще, мабуть, із березня минулого року – і тим цінніший цей текст. Листа адресовано Гельмутові Шмідту, і стосується лист України. Днями пан Зівер переслав мені його копію, з якої я зацитую кілька найпоказовіших місць. Однак для початку хоча б кілька найвідоміших речей, пов´язаних із постаттю адресата.
Гельмут Шмідт – п´ятий бундесканцлер ФРН "у стані спочинку", себто на пенсії. Він узагалі чи не найстаріший (у сенсі найдовговічніший) очільник, які лиш бували в німецьких держав у всі часи. Не так давно, 23 грудня 2014 року, йому виповнилося 96 років. Він досі активно спілкується з медіями, публікує колонки й демонстративно курить у публічному просторі (йому це як виняток дозволено всюди, особливо ж у його рідному Гамбурзі).
Німецький уряд Шмідт очолював у 1974-82 роках, тож саме його прийнято вважати одним з героїв "європейської розрядки" та творців т. зв. "східної політики", що на позір мала полягати в мирному і прагматичному співіснуванні з брежнєвською комуністичною системою, в дійсності ж була набором не завжди чистих компромісів, вчергове покликаних забезпечити "німецько-російське порозуміння" над головами (а заодно й коштом свободи та незалежності) "країн, що поміж". Якщо я оціню цю політичну лінію як софт-версію синдрому Молотова–Ріббентропа, то, звичайно, трохи перебільшу. Але тільки трохи.
У будь-якому разі Гельмута Шмідта в Німеччині вважають політиком сильним, успішним, харизматичним мудрим, а тепер уже й легендарним, і він є безумовним суспільним авторитетом, а для декого (і їх багато) навіть різновидом Святого Старця. І якщо він публічно виголошує щось на зразок того, ніби "Волга впадає в Каспійське море", то юрби його прихильників одностайно підводяться з місць і довго аплодують йому стоячи.
На жаль, Гельмут Шмідт виступає не тільки з правильними судженнями на зразок вищенаведеного. Бувають і, м´яко кажучи, спірні, що, мабуть, і недивно з огляду на його таку респектабельну довговічність. Наприклад, в усьому, що стосується анексії Криму та подальшого російського вторгнення в Україну, він недвозначно обрав сторону Путіна, тим самим морально і фундаментально підперши та очоливши легіони так званих "путін-ферштеєрів" і символічно повівши їх за собою.
Починаючи з березня минулого року, Шмідт уперто повторює свої судження про те, що Путін чинить "надзвичайно правильно", що його слід розуміти й підтримувати. При цьому він навіть висловлював сумнів, чи українців узагалі можна вважати нацією. Фраза доволі цікава, якщо взяти до уваги, що її виголошує (крім усіх інших заслуг минулого) – колишній боєць гітлерівського вермахту. В іншому місці, перелічуючи "найважливіших сусідів Німеччини в Європі", Гельмут Шмідт, поруч із Росією, Францією та Польщею, згадує не цілком зрозумілі "народи України".
З останнього пункту й вирішив розпочати свою відповідь "соціал-демократичному патріархові" мій знайомий Джеймс Зівер. У листі до Шмідта він, зокрема, пише: "Якщо не існує ніякого українського народу, а тільки, як Ви кажете, "народи України", то я хотів би поцікавитися, кого саме маєте Ви на увазі. Чи Вам ідеться про русинів, як їх називали в часи Габсбурзької монархії, чи про гуцулів, що заселяють Східні Карпати? А може, про волиняків, полян, сіверян тощо, себто про всі ті східнослов´янські племена, що свого часу заселяли правий та лівий береги Дніпра на територіях сьогоднішньої української держави? Але ж хіба не нащадки цих східнослов´янських племен нині утворюють державну націю України, як і нащадки колишніх німецьких франків, саксів, баварців, фризів тощо утворюють нині німецьку націю? Чи щодо неї Ви так само вжили б вислів "народи Німеччини"?"
Далі пан Зівер наголошує на тому, що такого мислення слід щонайменше соромитися, бо воно "було поширене в Німеччині 1930-х і 40-х років, коли про народи Східної Європи говорилось як про меншовартісні". Згадавши століття іноземних панувань і гноблень, полонізацію й русифікацію, сталінський Голодомор та репресії і як історичну віху на противагу цьому – ледь не одностайне голосування за незалежність країни у 1991 році, автор листа цілком слушно тролить п´ятого бундесканцлера: "Я впевнений, що й Вам достеменно все це відомо, тож мене жахливо дивує, що державний діяч Вашого рівня дозволяє собі в такій зневажливій формі висловлюватися про один із сусідніх європейських народів".
Лист завершується побажаннями: відмовитися від цинічних просторікувань та переглянути негативні судження щодо України й українців. Джеймс Зівер залишає Шмідтові шанс.
Я також його залишаю. Мені цікаво, чи здатна людина на 97-му році життя "відмовитися й переглянути" бодай що-небудь? Мені цікаво, чи буде взагалі хоч якась відповідь. Часу в канцлера, щиро кажучи, не так і багато.
Коментарі
Останні події
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем
- 16.06.2025|23:44Під час «Книжкового двіжу» в Луцьку зібрали 267 892 гривень на FPV-дрони
- 16.06.2025|16:24«Основи» видадуть повну версію знаменитого інтерв’ю Сьюзен Зонтаґ для журналу Rolling Stone
- 12.06.2025|12:16«Видавництво Старого Лева» презентує фентезі від Володимира Аренєва «Музиканти. Четвертий дарунок»
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA