Re: цензії

28.04.2026|Аркадій Гендлер, Ужгород
Для поціновувачів полікультурного минулого України
27.04.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Світлі і добрі тексти ― саме їх потребує малеча
25.04.2026|Галина Новосад, книжкова оглядачка, блогерка, волонтерка
«Містеріум»: простір позачасся і прихованих зв’язків
Магія дитинства, або Початок великої дороги
23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУ
Римована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
23.04.2026|Ігор Зіньчук
Пізнати глибше, щоб відновити цілісність
16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, Львів
Дух щемливого чекання
16.04.2026|Олексій Стельмах
Майбутнє приходить зненацька
15.04.2026|Михайло Жайворон
«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель України
Мандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка

Літературний дайджест

02.03.2015|18:30|Папмамбук

Домик улыбается

Есть книги, которые надо читать ребенку – вслух, долго, с толком, с чувством, с расстановкой.

А есть книги, которые надо смотреть. Именно таков «Маленький домик» Вирджинии Ли Бёртон. С этой книгой ребенка надо оставить наедине. И лучше вообще не вмешиваться в процесс. Пусть он сам попробует освоить и понять эту очень простую и очень нужную сказку об изменчивости жизни.

Книгу «Маленький домик» я подарила Платону на Новый год. Дома, домища, домики – это его любимая тема. Он постоянно строит дома из самых разных материалов – снега, бумаги, кубиков, кирпичей. Каждый день мы ездим на метро в детский сад, и чтобы скоротать время в пути, Платон рисует. Что? Дома. Деревенские избушки с треугольными крышами, многоэтажные городские небоскребы, разрушенные города. Он даже устраивает конкурсы между нарисованными домами – один всех выше, другой всех толще, третий всех краше. Поэтому его интерес к книге Ли Бёртон был предопределён.

В тот вечер, когда мы собрались познакомиться с этой книгой, нам так и не удалось прочесть ни одной строчки – мы не продвинулись дальше форзаца. Все внимание Платона было сосредоточено на серии картинок, в которых последовательно представлена вся история домика. Сам домик не меняется, зато мир вокруг него претерпевает огромные перемены.

       Форзац книги «Маленький Домик»

Больше получаса Платон рассматривал этот рисунок, водил по нему пальцем, что-то проговаривал про себя. Особенно интересовал его транспорт. Он указывал на все картинки и называл: лошадь, карета, велосипед, еще один велосипед, конка, машина, грузовик. Дойдя до последнего изображения, он остановился: ой, мама, смотри – а здесь лошадь в грузовике едет! Ему показалось, что это та же самая лошадь, на которой в самом начале истории ехал всадник. А теперь уже и сама лошадь едет в грузовике…

На следующий день Платон снова начал с форзаца. Несколько минут рассматривал его, а затем перевернул страницу и попросил прочесть. Мы прочли книгу за один вечер. Впечатлений было очень много. В кульминационный момент истории, когда домик оказался заброшен и забыт, Платон закрыл рисунок ладонями и чуть не заплакал.

А в третий вечер, когда мы снова прочли всю книгу и рассмотрели подробнейшим образом форзац, Платон совершил открытие: перелистывая страницы и сравнивая их между собой, он обнаружил, что домик живой! Он улыбается, когда ему хорошо, и грустит, когда плохо… Еще Платон заметил, что у дома есть глаза – и их выражение тоже меняется: радостное, печальное, удивленное.

Иллюстрации Вирджинии Ли Бёртон к книге «Маленький Домик»

На следующее утро по дороге в садик Платон, как обычно, рисовал. Получилась у него вот такая история:

Рисунки Платона

Я спросила, чем же закончилась эта история? Спасли ли домик? «Да, ‒ сказал Платон, ‒ но потом. Пока еще домику грустно, и он просто ждет».

Платон раскрашивает картонный домикВечером, дома, он снова уселся с книжкой. И очень долго рассматривал ее сам, ни с кем не разговаривая, ни на что не отвлекаясь. Листал страницы вперед и назад, сравнивал, изучал. Не знаю, о чем он думал. А перед сном он продолжил раскрашивать картонный игрушечный домик, «спать» поставил его рядом с кроватью, спрятал туда любимые «ночные» игрушки и пожелал домику «спокойной ночи».

Анна Рапопорт



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

28.04.2026|10:53
«Вавилон. Точка перетину»: в Києві відкриється фотовиставка акторів та військових Антона Прасоленка і Ярослава Савченка
28.04.2026|10:46
1-3 травня у Львові відбудеться ювілейний Ukrainian Wine Festival
28.04.2026|10:43
У Львові відбудеться благодійний вечір Артура Дроня
23.04.2026|09:27
Французький джаз в «Книгарня «Є»
22.04.2026|09:51
Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
22.04.2026|07:08
«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
17.04.2026|09:16
Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
15.04.2026|18:40
Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
15.04.2026|18:25
В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
11.04.2026|09:11
Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії


Партнери