Його Окупаційний роман "Одіссея Шкіпера та Чугайстра" побачив світу у київському видавництві "Ярославів вал".

В книзі розповідається про вигадане письменником місто на Херсонщині в часи Другої світової. Двоє друзів дев´ятикласників живуть під окупацією два роки. Один із них, єврей Сьома, вимушений ховатися від нацистів, інший, Шкіпер, син голови української "Просвіти", якого теж переслідують. Хлопці допомагають один одному виживати, домовляються, якщо не побачать один одного мертвими, шукатимуть до кінця життя.

- Не уявляв собі, що доживу до часу, коли всі ті реалії, які є в книжці, провокації, зрада, брехня, смерті людей, все буде зовсім поруч сьогодні, ніби повернуться події 70-річної давнини. Така вже доля кожного митця, що трагедії проходять через його серце все життя. Навіть у найрадісніші моменти інтуїтивно відчуває, що біди десь поруч, - каже автор. Додає, що тема Другої світової для нього як для письменника довго була табу. Стримувала пам´ять про батька - азербайджанця за національністю.

- Він помер в лікарні від відкритої форми туберкульозу. Я тоді був у 8-му класі. За ці вісім років, що я ходив до школи, він майже постійно був в лікарні, а не вдома, і я біля нього. Народився батько в місті Гянджи, що дало світовій культурі Нізамі. 1941-го року радянські війська стояли в Криму на останніх рубежах, німець підійшов зовсім близько. Сталін зібрав декілька кавказьких девізій і кинув цю живу масу, аби якось ще затримати ворожий наступ, показати, який сильний СРСР. Десятки тисяч вірмен, лезгінів, азербайджанців, грузинів ніколи не тримали в руках зброї, навіть російської мови не знали, а їх кинули, вирішили використати як гарматне м´ясо для захисту імперії.

Батько потрапив у німецький полон. Потім я читав, що з населення Азербайджану до війни було два мільйони, з фронту не повернулося вісімсот тисяч. Дві зими він провів в каменоломнях, де і захворів на сухоти. Потім, після звільнення з полону радянськими військами, поїхав на північ Росії валити ліс. Але в нього був молодший брат, якого під час війни в лазареті виходила українка Лєна, він переїхав до неї на Кіровоградщину. Коли з´ясував, де його брат, мій майбутній батько, взяв величезний кусень сала, викупив його і привіз в Україну. Тут вже батько познайомився з моєю матір´ю. До 1956-го року я щодня мав визирати у вікно, чи не йдуть його арештовувати, він не мав документів. Мав крикнути, аби він міг городами тікати і десь пересидіти. Дядько мій по матері зник без вісті на другий день війни - 23 червня 1941-го, але про це я дізнався лише нещодавно з архівів, опублікованих в Інтернеті. Моя бабуся і мати чекали звісток про нього до кінця свого життя.

Григорій Джамалович почав працювати над книгою ще у 1998-му, завершив 2 роки тому.

- В Торонто, на зустрічі з українською діаспорою Канади, до мене підійшов сивий чоловік із бородою як у старовіра і питає, чи є ще в Кривому Розі вулиця Петровського. Ми затоваришували, він навіть возив мене до китайського ресторану. І все розповідав про свою юність в часи окупації. Вразило, що стільки років чоловік пам´ятав безліч деталей, наприклад вигляд німецької форми. А ще те, що головним його спогадом з війни були дівчата, в яких закохувався. Для мене як для радянського піонера, Друга світова - це партизани, підбиті літаки, палаючи танки, "Молода гвардія". Потім на очі потрапила чудова повість німецького письменника, який за радянськими документами написав історію підлітка, який жив в часи блокади Ленінграду. Ця книга була сповнена іронії щодо юних переживань героя і в ній не було жодного пафосу. Це була книга просто про людей, які жили не за законами воєнного часу. Зрозумів, що інформація на мене насувається як лавина. Перечитав безліч документів, як страждали українці, бо радянська влада, відступаючи, усе нищила до галузки, палила пшеницю, вугілля, олію виливали просто на землю, щоб людям не потрапила до рук, наближалась осінь і весь народ український поставлений був на межу виживання.

Як і місто, описане в романі "Одіссея Шкіпера та Чугайстра", умовне, так і ім´я головного героя теж не фігурує. В книзі згадується лише його вуличне прізвисько Шкіпер.

- Художня книжка мусить все зайве відмітати, сприйняття у читача має бути на підсвідомому рівні. Бо назва місцевості, конкретне ім´я до чогось забов`язує, а читач мусить жити лише емоціями героїв. Хоча у Шкіпера був реальний прототип. Чоловік із Торонто, Микола Гавриш, мав як і головний герой, 15 років на початку війни. Але це придбане прізвище. Так само, як і Варфоломій Кириленко, діяч криворізької "Просвіти" часів окупації, лежить зараз в Торонто в могилі під чужим ім´ям, бо все життя боявся переслідувань КДБ.  Кириленко став прототипом батька Шкіпера, в моїй книзі хлопець, як справжній син українського поета, при наступі радянських військ тікає з України в Німеччину. Кириленко колишній петлюрівець, який переховувався на Херсонщині. З рідної Чернігівщини він привіз пса Чугайстра. Це третій і теж дуже важливий персонаж моєї книги, який має свої стосунки з окупантами.

В книгарнях Окупаційний роман "Одіссея Шкіпера та Чугайстра" Григорія Гусейнова коштує 76 грн.

Іван СТОЛЯРЧУК