Re: цензії
- 12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавецьПутівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
- 25.05.2026|Дана ПінчевськаАнімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Перелітний птах українського верлібру
Світлана Лавочкіна — про поезію Василя Голобородька у перекладах.
Коли я запитав Василя Івановича про популяризацію його творчості у зарубіжжі, то дізнався про плідну діяльність щирого друга та шанувальника — письменниці й перекладача української та російської поезії Світлани Лавочкіної (Гітін). Пані Світлана сама пише прозу англійською, що друкується в літературних журналах та антологіях США і Великобританії. У середині 1990-х рр. вона закінчила Горлівський інститут іноземних мов, а нині, разом із чоловіком, фахівцем у галузі математики, та двома дітьми мешкає у музичній столиці Німеччини, саксонському місті Лейпциг. Пані Світлана за останні п’ять років виборола три нагороди: 2015-го — як фіналістка лондонського конкурсу Tibor&Jones Pageturner prize за найкращий дебютний роман, 2013-го — Паризьку літературну премію (присуджується за нові англомовні повісті, переможців визначає міжнародне журі) та 2010-го — у конкурсі коротких оповідань Million Writers Award. Слід зазначити також, що Світлана Лавочкіна є одним із засновників і колишнім президентом Асоціації англомовних письменників Лейпцига — некомерційної організації, що сприяє розвитку міжнародних літературних проектів. Бесідую з пані Світланою по «Скайпу» (Херсон — Лейпциг).
— Як відкрили для себе творчий світ Василя Голобородька?
— Років п’ять тому редактор-укладач однієї з американських антологій світової поезії запитав у мене, чи не знаю кількох українських поетів, твори яких могли б бути представленими в антології? Я ніколи не думала, що доведеться перекладати саме українських авторів (у сфері моїх фахових інтересів завжди була англомовна література). Розпочала пошуки персоналій і поступово, з радістю для себе відкрила нові художні пласти. Насамперед припали до душі твори чудових поетів — Шевченківських лауреатів Павла Гірника та Дмитра Кременя. Переклала кілька їхніх віршів. Якось на очі потрапив вірш ще одного лауреата Василя Голобородька «Подвійна катастрофа», і мені стало остаточно зрозуміло: ось хто мій поет!
Здається, 2010 року я зателефонувала до Луганської обласної бібліотеки з проханням: як зв’язатися з паном Василем? Мене попередили, що Голобородько дуже неохоче йде на контакти, але номер домашнього телефону все ж дали. І ось я, з певним острахом, виходжу на зв’язок. На моє здивування пан Василь виявився виключно відкритою і доброзичливою людиною і одразу дав дозвіл на переклад своїх творів. Він почав надсилати мені свої нові роботи, які було особливо приємно перекладати. Деякі з цих віршів увійшли до згаданої вище антології. Наша дружба-співтворчість триває вже кілька років. Очно з паном Василем зустрітися ще не вдалося, контактуємо через Інтернет і телефон.
— Що можна сказати про особливості перекладу української поезії на англійську мову?
— Слід зауважити, що українська поезія в багатьох відношеннях є загадковою для іноземних читачів. У ній живуть незрозумілі герої, вона сповнена історичних, культурних і політичних алюзій. Якось мене попросили підготувати добірку поезій українських поетів до антології, авторами якої були б люди, які народилися після Другої світової війни. Протягом кількох тижнів я намагалась віднайти вірші, зрозумілі міжнародній аудиторії, але те, що мені вдалося добути, здавалося, надто залежало від натяків, недомовок і... рими. Відомо, що важливою ознакою українського та російського віршів як поетичних жанрів є їх римованість. Римований вірш ускладнює переклад. Звичайно, якщо постаратися, то риму можна зберегти, але це не головне при сприйнятті твору. Набагато складніші завдання виникають під час донесення до англомовних читачів смислів, закладених авторами. Оскільки я живу в іншомовному середовищі, постійно відслідковую, аналізую літературний процес і сама беру в ньому участь, то можу «змоделювати» вектори інтересів до української поезії. Буває, що твір неможливо повноцінно сприйняти без знання історичних подій різного масштабу, на тлі яких розгортається поетична оповідь.
Що ж до поезії Василя Голобородька, то вона абсолютно універсальна, може бути зрозумілою всюди й усім — чи в Японії, Китаї, чи в Європі, чи в США... Хтось сказав, що будь-який високохудожній образ набуває універсальних рис і стає своєрідним «культурним кодом». Так-от коди пана Василя всеосяжні, універсальні, спокійні, легкі... Його твори завжди приємно перекладати. Сюжети прості, це універсальні життєві ситуації і роздуми на їх тлі про незворотність плину життя: переїзди, прибирання квартири, перше кохання, розмова з сусідою, святковий вечір, дитячі спомини... Однак ця простота оманлива: кожен вірш пана Василя глибоко вкорінений в український епос. Безмежно далека для західного читача українська сільська глибинка, з її повсякденним наповненням, під пером Голобородька стає божественно-сутнісною.
Ніколи не забуду нашу першу телефонну розмову. Тоді пан Василь сказав мені: «Я люблю слова. Моя поезія не вогниста. Вона кишить бджолами та метеликами».
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО, Херсон
Коментарі
Останні події
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
