«Поклик янгола» Ґійома Мюссо – роман, що постає прикладом сучасної післяпостмодерної «транзитної  культури» (це поняття у вітчизняному літературознавстві обґрунтовує Т. Гундорова). Випадкова зустріч чоловіка й жінки у нью-йоркському аеропорту запустила ту ключову пружину, яка динамізує сюжет твору і визначає його проблематику. Аеропорт – місце, яке важко уявити домівкою. Радше, це простір тимчасових випадкових зустрічей, який водночас визначає подальший рух. Медлін і Джонатан випадково перетнулися в кав’ярні аеропорту JFK і «обмінялися» мобільними телефонами, які випали з їхніх рук під час «зіткнення» біля столика.

Роман складається з трьох частин, кожна з якої розкриває героїв із незнаного боку. Хто б міг припустити, що успішний флорист Медлін Ґрин насправді працювала в поліції Манчестера, а незграбний чоловік, який вибив тацю з рук жінки в аеропорту, виявиться культовим (у минулому) шеф-кухарем Джонатаном Лемперером, який творив дива в царині молекулярної кухні. Роман, який починається як традиційний масовий роман-мелодрама, перетворюється на детектив, у якому герої мусять розкрити таємницю зникнення дівчини і зупинити мексиканських наркоторгівців. Для українських читачів цей твір особливо цікавий, позаяк у ньому йдеться і про український сюжет, експлікований в образі жорстокої української мафії, яка причетна до викрадення дівчинки, а ще раніше згадується як «гроза» Манчестера. На жаль, цей роман засвідчує, що для французів українці сприймаються як грабіжники, дикуни, злочинці. Українська мафія – це бренд для європейської свідомості. Принаймні таким поставав наш світ у французькій рецепції у 2011 році, коли роман уперше було видано в Парижі. Останні дослідження Інституту світової політики свідчать про те, що у Франції Україна й досі сприймається як простір, пов’язаний зі злочинністю.

Медлін і Джонатан весь час перебувають у пошуках і територіальних/ментальних/комунікативних/часових переміщеннях. Паризький флорист, щоб побачити загадкового шеф-кухаря, здійснює подорож до Каліфорнії аж через Китай. У цей самий час Джонатан вирушає на зустріч із Медлін, причому спершу мандрує до Манчестера. Роман досить точно показує «міграційні процеси» сучасного світу: людина може прокинутися у Сан-Франциско, а завершити день у Парижі. Планета у ХХІ столітті стала надзвичайною маленькою для своїх мешканців.

Ґійом Мюссо використовує кілька цікавих наративних прийомів. Окремі розділи роману постають як СМС-діалог двох людей, які перебувають по різні боки Атлантики. Проте здається, що герої в якийсь особливий, якщо не трансцендентний спосіб відчувають одне одного. З часом це відчуття поглиблюється і завершується love story. «Чужий» телефон для кожного з них – це випробування себе і спосіб пізнати секрети іншого. «Усі мають таємниці. Справа лише в тому, щоб дізнатися, які саме», – написав Стиґ Ларссон, і ці слова Ґійом Мюссо використовує за епіграф до одного з підрозділів.

Французький письменник уміє писати легко й захопливо. Передусім тому, що відкриває свій текст до новітніх комунікативних досягнень. Листування між Медлін і Джонатаном – це те, що переживає більшість із нас чи не щодня. Ми потрапляємо в залежність від фейсбуків, твіттерів, ґуґл-додатків, які постають своєрідним соціально-комунікативним тілом. Мюссо точно передає психологію нашого часу, в якому людина, заходячи на фейсбук, опиняється на роздоріжжі інтимного, психологічного й соціального. Наш час у принципі спрямовує людину подалі від можливих секретів. Акаунт – це двері у внутрішній світ людини. Проте таємниць у нашому часі вистачає. Для цього Ґійом Мюссо і вдається до детективно-трилерного жанру. Нині цікава не сама людина, а те, що про неї може розповісти google. У звичайному житті Джонатан – батько, який розлучився з дружиною і везе на відпочинок сина. Проте його телефон може розповісти значно більше про цього чоловіка. Так само, як і телефон Медлін, який розкриває таємницю її психологічного стану та консультацій у психіатра.

Ґійом Мюссо створив роман про наш час. Цей твір у принципі міг би написати кожен, якби згрупував у певний спосіб свої імейли, пости, коментарі, СМС… Проте головне, що створює з цього балаку повсякдення роман, – це філософія любові. Насправді, як би це не було банально, у нашому світі немає нічого цікавішого й небезпечнішого за любов. Самі технології якщо і постають забавкою, проте вони таки не можуть звільнити людини від найглибшого – її екзистенційної самотності. «Самотня… Я завжди самотня…, щоб не сталося». Ці слова Мерлін Монро Мюссо використовує за епіграф до 17 підрозділу. Проте і справді: у світі сьогодення є дві могутні сили: самотність і любов. Вони не взаєпозаперечні, проте часом краще перебувати на боці любові.

Дмитро Дроздовський