Re: цензії
- 23.01.2026|Віктор Палинський…І знову казка
- 23.01.2026|Ніна БернадськаХудожніми стежками роману Ярослава Ороса «Тесла покохав Чорногору»
- 20.01.2026|Ігор ЧорнийЧисті і нечисті
- 18.01.2026|Ігор ЗіньчукПеревірка на людяність
- 16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗола натщесерце
- 16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцентФудкомунікація - м’яка сила впливу
- 12.01.2026|Віктор Вербич«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
- 12.01.2026|Микола ГриценкоВитоки і сенси «Франкенштейна»
- 11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДоброволець смерті
- 08.01.2026|Оксана Дяків, письменницяПоетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
«Пояснювати себе і своє суспільство для мене одне й те саме» – Андрухович
Інтерв’ю з письменником про завдання сучасної української літератури.
Політичні дискусії щодо України в Чехії починають поступатися місцем культурним подіям, яких відбувається чимраз більше. З великим успіхом і повними залами проходили у Празі зустрічі з одним з найвідоміших українських письменників Юрієм Андруховичем. Аудиторію, яка вже переважно була знайома з творами автора з численних перекладів віршів та романів, цікавили його герої, стиль, обставини написання та літературні напрямки, що панували в Україні на початку її незалежного існування. На одному з літературних вечорів побувала моя колега Марія Щур, яка запросила письменника до розмови.
– Турецький письменник, лауреат Нобелівської премії Орхан Памук, до якого часто зверталися західні журналісти за поясненням якихось подій в Туреччині, а не для обговорення його книжок, в одному зі своїх інтерв’ю сказав, що доля письменників з домодерних суспільств – пояснювати світу про свої країни. Чи часто Ви стикаєтеся з подібною проблемою? За кордоном Вам більше доводиться пояснювати Україну, чи свою творчість?
– Я цієї його цитати не знав. Він жорстко, я б навіть сказав, жорстоко це сформулював. І так випливає з цього, що я все-таки представник домодерного суспільства. Але тут є вихід. Я б не відокремлював, не проводив би цієї межі між «пояснювати себе і пояснювати своє суспільство». За великим рахунком, в моєму, принаймні випадку, це одне і те ж.
– Нобелівська літературна премія цього року іде до наших сусідів, у Білорусь, письменниці Світлані Алексієвич, якій, можливо, ще і більшою мірою доводиться пояснювати своє суспільство, і навіть ширше, пострадянське суспільство, і робить вона це у досить трагічних тонах. Ви пояснюєте українське суспільство, навпаки, в бурлескних, іронічних тонах. Який з цих варіантів у Європі сприймається краще?
– Це важко узагальнювати. Мені здається, є різні діапазони, різні тональності, і це добре, що так є. Тобто немає якоїсь усталеної тенденції, що європейцям більше потрібна серйозність, чи більше потрібен іронічно-відсторонений тон. Мені здається, що справа не в цьому, а в тому, що є переконливіші і менш переконливі художні тексти. І з цього, мабуть, треба починати.
– Що вносить українська література до світової?
Українська література має розповідати про цю фактично невідому частину світуЮрій Андрухович
– Передусім історії, яких ще світ не чув. Тобто є така частина світу, в якій теж розказано, записано, озвучено дуже багато історій, яких ще не знають. Їх ще не читали і не чули. Ось, власне, це і є те, що українська література має за душею. Вона має розповідати про цю фактично невідому частину світу.
– За що в українській літературі буде присуджена Нобелівська премія?
– Не знаю. Не можу відповісти на це запитання, тому що Нобелівський комітет у своїх рішеннях не піддається ніяким узагальненням, закономірностям. Мені здається єдине, що можна передбачити, – вони намагаються з року в рік приймати несподівані рішення і якоюсь мірою заперечувати те, що відзначили минулого року.
– Впродовж тривалого часу на Заході українську літературу намагалися розглядати як продовження російської літератури. В яких стосунках зараз перебувають російська та українська літератури?
– Я ніколи не бачив її як продовження російської літератури. Я бачив її, до певної міри, як окремий світ, захований в тіні більшого, фізично більшого світу. Якщо говоримо про позитивні можливості зараз, то я бачу, що відбувається вихід з цієї тіні і співіснування літератур двох сусідніх країн, не більше.
Марія Щур
Коментарі
Останні події
- 28.01.2026|09:39«Театр, ютуб, секс»: у Луцьку презентують книжку Ярослави Кравченко
- 25.01.2026|08:12«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 24.01.2026|08:44«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
- 23.01.2026|18:01Розпочався прийом заявок на фестиваль-воркшоп для авторів-початківців “Прописи”
- 23.01.2026|07:07«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Візитівка»
- 22.01.2026|07:19«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Софія»
- 21.01.2026|08:09«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
- 20.01.2026|11:32Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
- 20.01.2026|10:30Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
- 20.01.2026|10:23Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
