Re: цензії

ВВС Україна: У Вашій книжці сказано, що хороший текст – це той, якому вірять, навіть якщо йдеться про фентезі. На Вашу думку, наскільки описана Вами історія може викликати довіру в читача?

Ольга Деркачова: Вона викликає довіру хоча б тому, що на зустрічах з читачами одне з перших запитань про цей роман таке: чи правда, що це було і з ким це було? Це вже свідчить, що вони повірили і хочуть якихось реальних людей під цю історію. Я завжди кажу, що цієї історії не було, я її вигадала. Але вона настільки правдива, що цілком могла статися десь у паралельному просторі. Не здивуюся, якщо колись зустріну жінку, яка пережила таку історію, як моя героїня.

ВВС Україна: Наскільки, по-Вашому, правдоподібно, що головна героїня – загалом позитивний, хоча й ображений на багатьох людей персонаж – прокидається після коми, і ніхто з її знайомих чи друзів не приходить її провідати. Якщо вона така хороша, то чому друзі так легко про неї забули?

Ольга Деркачова: Люди мають таку здатність - забувати тих, хто поряд з ними, і немає значення, хороші вони чи погані. Коли ми когось втрачаємо, спочатку нам боляче, а потім ми просто звикаємо з цим жити. Думаю, що перший рік, напевно, її б ще провідували, але потім уже б звикли, що вона спить. Коли ми втрачаємо когось, то просто звикаємо жити без тих, кого нема – це така захисна реакція. Ті, хто переживали смерть близьких людей, думаю, зі мною погодяться.

ВВС Україна: Але у Вашій історії йдеться не про смерть, а про те, що людини немає всього шість років – що для дорослої людини не є аж так довго – і коли вона прокидається, то її найкраща подруга навіть не відразу згадує про неї. Чому Ви не пояснили це в романі? Чому про неї всі забули?

Ольга Деркачова: Тому що я думаю, що так воно є. Я мешкаю у Франківську. Тут гостро стоїть тема заробітчанства, батьки їдуть на рік-два-три, і діти дуже швидко привчаються жити без них. Можливо, це був більше як символ. Коли ти зникаєш і повертаєшся, не люди мають адаптовуватися до тебе, а ти до людей.

ВВС Україна: Ще один момент, який мені як читачу здався не надто правдоподібним: Марті ніхто не сказав, хто саме був за кермом автомобіля, який її збив, хоча всі про це мали б знати. Як так могло статися в невеликому місті?

Ольга Деркачова: Могло. Таке у нас завжди стається. Наприклад, дружина, як правило, останньою дізнається, з ким і де зраджує її чоловік.

ВВС Україна: Але тут ідеться не про зраду, а про ДТП, очевидно, з кримінальними наслідками. Мало б бути якесь розслідування… І якимось дивним чином героїня остання дізналася про водія.

Ольга Деркачова: Я подумаю, як це пояснити, чому так вийшло. Напевно, проблема в тому, що вона не дуже цим переймалася ці шість років. Адже фактично вона була в цьому винна, бо вона сама кинулася під колеса. Ну, не сказали їй…

ВВС Україна: Чи можна повірити в те, що героїня, яка є філологом-викладачем, не знає, що в українській мові слово "пальто" відмінюється, а слово "похорон" вживається в однині, а не множині? Йдеться про дрібні мовні помилки, які трапляються в книжці.

Ольга Деркачова: Звісно, що вона має знати це.

ВВС Україна: Тобто вона дозволяє собі говорити не завжди грамотно?

Ольга Деркачова: Хай говорить, Господи.

ВВС Україна: Що Ви хотіли сказати котом, який час від часу з´являється в історії і розмірковує про небо, життя, зорі, молоко, рибу і все інше?

Ольга Деркачова: Напевно, це те, що я сама хотіла сказати. Але якби це було від імені Марти чи будь-кого з героїв, воно б не сприймалося правдоподібно і було б, напевно, нудно. А це кіт, який спостерігає за нами і ми йому видаємося дріб´язковими. Коти правдоподібніші фантазери, ніж люди.

ВВС Україна: Що взагалі змусило Вас звернутися до такої архетипної теми як Спляча Красуня, в якій навіть з´являється принц у ролі ректора, що закохався в головну героїню?

Ольга Деркачова: Мене з дитинства цікавила ситуація Сплячої Красуні і Білосніжки. Спляча Красуня спить сто років, її оживляють, усе прекрасно і всі нею тішаться. А дитиною я думала: хто має нею тішитися, якщо теоретично всі, хто її любили, померли. От хто їй має радіти? Чужим людям абсолютно байдуже до того, спала вона чи не спала. Тема потрібності і непотрібності, як на мене, актуальна, особливо зараз.

З Ольгою Деркачовою розмовляв Олег Карп´як.