Re: цензії

27.04.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Світлі і добрі тексти ― саме їх потребує малеча
25.04.2026|Галина Новосад, книжкова оглядачка, блогерка, волонтерка
«Містеріум»: простір позачасся і прихованих зв’язків
Магія дитинства, або Початок великої дороги
23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУ
Римована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
23.04.2026|Ігор Зіньчук
Пізнати глибше, щоб відновити цілісність
16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, Львів
Дух щемливого чекання
16.04.2026|Олексій Стельмах
Майбутнє приходить зненацька
15.04.2026|Михайло Жайворон
«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель України
Мандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
11.04.2026|Богдан Смоляк
Тутешні час і люди

Літературний дайджест

17.11.2015|09:56|ТСН.ua

Сергій Жадан. Демократичні процедури

Вони не змінилися і не зміняться.

Вони не змінилися і не зміняться. З широким розмахом, ударними темпами проходять у Харкові громадські слухання з приводу закону про декомунізацію. Минулого тижня два дні поспіль просторе приміщення ККЗ "Україна" набивалось бюджетниками, і другий день активісти-небюджетники блокували роботу президії. Міська влада, у виконання означеного закону виступила з рядом сміливих пропозицій. Хоча пропозиції переважно зводяться до ідеї нічого не перейменовувати.

Виходячи з цього, було запропоновано кілька несподіваних ідей. Скажімо, Жовтневий район перейменувати так само на Жовтневий, але відтепер називати його просто на честь жовтня – місяця, коли Україну звільнили від нацистської окупації. Ключове слово тут, звісно, нацистської. Не хочеш аби Жовтневий далі лишався Жовтневим – виступаєш нацистським приспішником. Дзержинський район, наскільки розумію, теж вирішили залишити. Але називати його далі збираються на честь якогось іншого Дзержинського (ну а чого – поширене в Харкові прізвище, кожен другий як не Косіор, то Постишев). В лояльних міськраді теленовинах показують обурених харків´ян – всі як один виступають за конструктив, всі як один вимагають законності.

Про законність, до речі, говорять обидві сторони конфлікту: активісти стверджують, що примушувати бюджетників лизати владі задницю – незаконно. Бюджетники ображено заперечують, що незаконно їх цієї можливості позбавляти. Бюджетники загалом виглядають ображено, гнівно говорять, що їх ніхто ні до чого не змушував, що на слуханнях вони з власної волі, просто тому, що переймаються долею міста. Запам´яталась фраза виховательки одного дитсадочка: "Я просто хочу, щоб моє місто було чистим і затишним". "І щоб зарплатня була", - додала вона на всяк випадок. І я особисто схильний вірити, що більшість із них прийшли справді добровільно. Для них це все дійсно з доброї волі – відгукуватись на будь-які рекомендації влади, підтримуючи всі ці безумні ідеї перейменування одного Дзержинського на іншого. Головне – щоби чисто і затишно. Ось, скажімо, проспект Леніна – це, безперечно, затишно. А той таки проспект, але вже Науки – не затишно ні разу. Певен, що для більшості з них це норма поведінки – слухати господаря, не вважаючи себе при цьому в чомусь обмеженим. Просто така спайка, співпадіння ідеологічних векторів. Вони ж цю владу, за великим рахунком, і вибирали. Чого ж її тепер не любити.

Нехарків´яни, цікавлячись Харковом, часто питають – невже тут справді нічого не змінилось? Як не змінилось, - хочеться відповісти, - ясно що змінилось. Два роки тому ніхто цих чортових активістів і на поріг не пустив би. Навіть голосу їм ніхто не давав би. А ось тепер змушені принижуватись самі перед собою, вигадувати всю цю маячну про двох Дзержинських, робити видимість демократичних процедур. Уявляю, з яким задоволенням мер-господарник застосував би правоохоронні органи для наведення конструктивного діалогу. А ось, не може. А так справді – не змінилося нічого. Передусім у всіх цих бюджетників, клерків і місцевих політичних еліт. Жодною мірою не змінилось. Ні, вони зовсім не сепаратисти, не виготовляють вибухівку, не шиють удома у вільний від роботи час прапори народних республік. Ходять на роботу, у будівлі, над якими висять державні прапори, ставлять печатки з тризубами, виконують директиви, здають звіти. Хтось може навіть мобілізацію проводити. Хтось навіть переатестацією чиновників займатись. І всі вони, як і раніше, дивляться з острахом та нерозумінням на всю цю підозрілу державу, з її заплутаною історією, загрозливою мовою та невідомою культурою. Всі вони будуть до останнього триматися за створені спеціально для них політичні сили (навіть якщо вони, на відміну від вулиць та проспектів, будуть перейменовуватись), що апелюватимуть до їхнього щасливого безтурботного минулого, протиставляючи йому непевне й сповнене викликів майбутнє. Вони не змінилися і не зміняться. Вони далі будуть виховувати дітей, займатися педагогічною діяльністю, працювати з молоддю, створювати електоральні настрої. Совок лишився для них, перефразовуючи Ю.І.Андруховича, їхньою останньою територією. Останнім ідеологічним прихистком. І добровільно вони його не здадуть ніколи. Хоча й зі зброєю в руках теж захищати не будуть.

Ось такі демократичні процедури.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

23.04.2026|09:27
Французький джаз в «Книгарня «Є»
22.04.2026|09:51
Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
22.04.2026|07:08
«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
17.04.2026|09:16
Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
15.04.2026|18:40
Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
15.04.2026|18:25
В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
11.04.2026|09:11
Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
11.04.2026|08:58
Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
07.04.2026|11:14
Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
07.04.2026|11:06
Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах


Партнери