Як каже сам автор: "Ця книжка для мене особлива. Річ у тім, що у виданні своїх новел і оповідань щастя не мав - важко вони втрапляли на шпальти періодики, туго виходили і в книжках, особливо це стосується моєї ранньої новелістики". Коли ж, нарешті, одне видавництво вирішило їх опублікувати, воно збанкрутувало й загубило машинопис, тож довелося авторові заново шукати тексти.

Читач "Дворика..." має можливість прослідкувати за розвитком Валерія Шевчука-новеліста за понад 40 років. Деякі з творів, як здається, походять мало не з іншої епохи, однак у них немає штампів соцреалізму. Натомість зустрічаємо там людей з тогочасної радянської провінції, чий світогляд нерідко сформований бажанням вирватися або ж якимось чином залишитися осторонь тих суспільних реалій. Можливо, так дивилися б на світ герої Сартра, якби жили у пізньому СРСР.

Валерій Шевчук зараз не любить давати інтерв´ю, адже має не надто приємний досвід спілкування з журналістами.

Втім, він відповів на кілька запитань ВВС Україна про "Порослий кульбабами дворик".

Image caption"Порослий кульбабами дворик" складається з двох книг: твори раннього періоду "Жовте світло вікон" та зрілий період "Халабуда для коханки"

Дослідження самотності

BBC Україна: Валерій Олександрович, у кількох словах розкажіть, про що ваші новели і оповідання, об´єднані у "Порослий кульбабами дворик"? Чи є якась одна ідея, яка їх об´єднує?

Валерій Шевчук: Особливістю книжки "Порослий кульбабами дворик" є те, що вона зібрала в себе невидані мої оповідання від першого до останнього, які я писав. Як новеліста мене цікавило тільки одне: внутрішній світ людини.

BBC Україна: Яка, на вашу думку, аудиторія цих книг?

В.Ш.: Аудиторію для моїх книг я ніколи не шукав і не вичисляв.

BBC Україна: Чи є серед творів, які увійшли в "Порослий кульбабами дворик", якісь особливі для вас?

В.Ш.: Особливими ці твори є тим, що їх довгий час не хотіли видавати, хоча надрукувати їх зміг розсипом по тепер важкодоступних періодичних виданнях.

BBC Україна: Чому саме оповідання "Порослий кульбабами дворик" дало назву всій збірці? Чим воно особливе?

В.Ш.: Це моя фантазія про один із чарівних житомирських двориків, який щороку заростав кульбабами. Я обов’язково біля нього зупинявся і милувався.

BBC Україна: Багато з ваших новел і оповідань у цих книгах мають своєрідний "відкритий фінал". Чому?

В.Ш.: Тому, що це моя метода, читач повинен мати простір для власних міркувань після прочитання твору.

BBC Україна: Багато з героїв у збірці - самотні люди, до певної міри вигнанці у суспільстві ("Уламок", "Раз на рік раннім рано"...), або ж йдуть на дивні вчинки з суспільної точки зору ("Осіння новела"). Чому вашим героям незатишно у суспільстві?

В.Ш.: Тому, що мені довелося жити в найбільш ідіотській країні, яку створило людство, котра називалась "диктатура пролетаріату". А мене цікавила людина не гвинтик тоталітарної машини, а людина, яка намагалася знайти і зберегти свої загальнолюдські вартості, через це вона була завжди самотня. Аристотель сказав: самотня людина - або дикий звір, або бог.

Image copyrightValeriy Shevchuk

Прокрустове ложе соцреалізму

BBC Україна: Полісся та Житомирщина є місцем дії багатьох оповідань "Порослого кульбабами дворика". Що означає для вас цей край з літературної точки зору?

В.Ш.: Трохи неточно, мене цікавить не тільки Полісся та Житомирщина, а передусім Волинь, бо мій рідний Житомир — це волинське місто. Колись центр Волинської губернії. Правда, оповідання з польською атрибутикою у мене теж є і не одне.

Другим найбільшим центром моїх вправ є Київ. Але і цим я не обмежувався. Я писав і про інші міста, які мене чимось вразили.

BBC Україна: Можете пригадати, чому ці твори свого часу не видавалися? Можливо, з прикладами по одній-двох новелах - які були аргументи видавців, особливо у радянський час?

В.Ш.: Соцреалізм — це прокрустове ложе. На нього кладуть митця, якщо він не дотягує, йому витягують ноги, а коли ноги виставляються, то ці ноги обрубують. Ось чому я не міг видати і надрукувати цих оповідань. Вперше вони з´явилися в періодиці за так званої "перебудови".

Ось, наприклад, є в мене оповідання "Ганнина пустинь". Воно про письменницьке подружжя Пантелеймона Куліша та Ганни Барвінок. А вони були викинуті із вжитку в тоталітарні часи. Оце і вся крамола.

BBC Україна: Хто ваші улюблені автори і чи вплинули вони на вашу творчість?

В.Ш.: Раз вони були мої улюблені, то вони на мою творчість впливали. Називати їх усіх — забагато треба місця.

BBC Україна: Які з останніх прочитаних вами книжок порекомендували нашим читачам?

В.Ш.: Нічого ніколи не рекомендую читачам. Справжній читач сам шукає книжки, які суголосні його розуму і почуттям. Хто шукає, той знаходить.

Інтерв´ю підготовлене у письмовому форматі за посередництва художниці Наталі Михайличенко, яка намалювала обкладинку "Порослого кульбабами дворика".

 В´ячеслав Шрамович