Давно відомо – якщо погасити світло, то вмить повилазить усіляка нечисть, яка досі сумирно ховалася. Кримська темрява потішила нас дивовижною новиною. З´ясувалося, що Міністерство енергетики України підписало контракт на постачання електроенергії з… "кримським федеральним округом РФ".

Тобто наші чиновники погодилися з фактом окупації півострова. Чи були у них під час цього історичного акту посоловілі від фуршету очі, невідомо. Але уявити собі, що робили це вони на тверезу голову, якось важко.

А все тому, що у міністерствах сидять часто випадкові люди, яких у різний час запхали туди родичі й близькі, однопартійці й боси. Здебільшого це чиїсь маріонетки. А переважна більшість карабасів, які допущені до смикання за мотузочки, – колишні риги. Тому нема сумніву, що підпис під контрактом було поставлено з чийогось одобрямсу.

Ну, а потім почалися ще веселіші речі, коли чиновники "Укренерго" почали вигадувати дурниці, рятуючи свою підмочену репутацію. Буцім відключення Криму викликало такі навантаження, через які постала загроза зупинки атомних реакторів. А далі ще гірше: Херсонська область у темряві!

Згодом ці страхи розвіялися. Та вигулькнули нові. Начальник департаменту з незаконного обігу наркотиків після невдалого розгону кримських татар витяг з широких штанів нову страшилку: на кордоні з Кримом стоять російські танки і "Гради"!

Я думав його після цього заберуть у відповідний заклад, де він нарешті зможе зіграти омріяну роль Наполеона чи Цезаря. Не забрали. Правда, так і не стало зрозуміло, яким боком наркотики прилипли до струму, і чому саме цього товариша кинули на амбразуру кримськотатарського дзоту.

Багато загадок ховає в собі кримська ніч.

Ви знаєте кримську ніч? Ні, ви не знаєте кримської ночі.

А кримська темрява виштовхала на світло ще одного цікавого типа – прес-секретаря німецького МЗС. Чоловік досі сидів у глухому підпіллі і якось не надто яскраво проявляв себе російським агентом. А тут, мабуть, прийшла вказівка – пора розкриватись. Ну і розкрився.

"Політичний конфлікт", мовляв, не можна вирішувати, "користуючись становищем жителів півострова". Які неймовірно точні слова!

Політичний конфлікт! Це ж треба! Недалекий той час, коли й Другу світову назвуть політичним конфліктом. Тоді німці, користуючись становищем жителів України, вивозили цілими вагонами хліб, чорнозем, картини, книжки – все, що під руку траплялось. І по сьогоднішній день не повернули.

Зрештою, що там дивуватися, самі німці не раз мені казали, що голова німецького МЗС Ф.-В. Штайнмаєр, як і Г. Шрьодер, давно перебувають на підсосі у Путіна. Штайнмаєр уже навіть готовий повернути Росію до великої вісімки. Недарма Том Лантос, голова Комітету закордонних справ Конгресу США, заявив: "Я назвав його (Шрьодера) політичною проституткою, тепер, коли він став брати великі гроші від Путіна. Однак секс-працівниці в моєму районі запротестували, щоб я більше не використовувати цю фразу".

Ну, так, скромним повіям і не снилися ті суми, які отримують політичні проститутки.

Тепер уся Україна уважно стежить за реакцією кримчан. Там реально настала паніка. Дехто пише, що став свідком, як бабушкі дуже швидко виліковуються від "кримнаш".

Питається, чому ж цього не зробили перед самим референдумом? Чому не відімкнули воду, газ та струм?

Звісно, можна багато чого молоти про те, що в Криму є і наші люди, і люди, які хоч і не зовсім наші, але потенційно не геть втрачені. Але, мабуть, варто все ж більше прислухатися до кримських татар. Вони стали справжнім рушієм блокади і найпослідовнішими борцями за повернення Криму.

Причина цього зовсім не в тому, що кримські татари так палко кохають саме нас. Причина в іншому: кожен народ хоче бути не тільки ситим, але й вічним. Вічність у кордонах Росії дуже примарна. На прикладі безлічі народів, які або вже геть зникли з російської етнографічної мапи, або доживають свої останні дні, добре видно, яке майбутнє чекатиме кримських татар.

Зрештою, це видно уже й зараз. Росія чинить те саме, що чинила й тоді, коли підкорила Крим. Тоді вона нещадно палила усі кримськотатарські книжки, зараз конфісковує усе, що здалося їй підозрілим.

У складі України кримські татари не мали якихось особливих привілеїв, але й не зазнавали репресій.

В кожному разі без позитивної реакції самих кримських татар на затемнення Криму усі наші зловтішання виглядали б не надто гуманно. А так наша совість може вважатися чистою. Тим більше, що у Криму попри побутову паніку опитувані журналістами люди навпаки тішаться, що ось настала змога відірватися від телевізора і наживо поспілкуватися з друзями, прогулятися набережними. То як же за них не порадіти?

Разом з тим дуже дивна реакція "ДНР"-"ЛНР" та Росії. В програмі "Итоги недели без Евгения Киселева" на радіо "Эхо Москвы" вирішили проголосувати на тему: "Сочувствуете ли Вы Крымчанам?" Результат перевищив усі сподівання: 37% співчувають, а 63 % – ні!

Ну, щоправда аудиторія цього радіо специфічна і, звісно ж, не демонструє нам справжніх цифр всеросійського співчуття. Однак, думаю, що відсоток тих, хто не співчуває, однаково буде більший за відсоток путіноїдів. Тим більше, що допоки російські пропагандистські геббельси мовчать. Якось це доволі дивно. Настільки, що навіть з´явилася тиха підозра, що підірвали опори самі ж російські шпигуни.

Тобто, як бачимо, багато корисного і цікавого вигулькнуло з такої події. А що буде, коли застосувати таку саму блокаду для "ДНР"-"ЛНР"? Думаю, там ще й не такі цікаві контракти випливуть.