«Згубивши у Визвольній боротьбі за самостійність Рідного краю родину, все те, що було придбано дідом і прадідом десятками років, був задоволений тим, що для Батьківщини зробив усе, що міг, міцно вірю, що наслідок нашої праці і наших жертв у скорому будучому — це ненька Україна», — писав у вступному творі до Української господарської академії козак 14-го полку низових запорожців ім. гетьмана Павла Полуботка 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Юрко Корогода. Один із багатьох, кому дала ця фортеця вільної української думки справжню путівку в життя. На лихо, директор Інституту вирощування рослин, професор і член Польської академії наук Юрій Савкович Корогода був позбавлений російськими окупантами права служити власному народові. На щастя, він, як і багато його бойових побратимів, стали в нагоді іншим, кмітливішим державам і народам. Пам’ятаймо це!

Минула Російська інвазія в Україну спочатку звалася Великою війною між Четвірним союзом і Антантою. По закінченні Першої світової большовицька Московія вже й не крилася — напала на Українську державу, визнану європейськими країнами при укладанні Берестейської мирної угоди. Визвольну війну українці програли. Втративши Вітчизну й перспективу повернення, тисячі козаків розпочали важкий шлях поневіряння чужиною. Повоєнний синдром переживати тяжко, а на чужині важче у сто разів. Та світ не без добрих людей. Братами українцям не лише по крові, бо слов’яни, а й по духу стали чехи: Чехословаччина уможливила створення для вчорашніх воїнів вищого навчального закладу — Української господарської академії.

«Батьком академії був Микита Шаповал, колишній член Центральної Ради, один з ініціаторів антигетьманського повстання. Воно привело до краху Української Держави, російської окупації, а відтак і втечі десятків тисяч українських патріотів у чужі землі, в тому числі й самого Шаповала. Саме він заснував Український громадський комітет, при якому 16 травня 1922 р. й було створено господарську академію», — пишуть Роман Коваль і Віктор Моренець у книзі «Подєбрадський полк» армії УНР». Том 1.» К.: Історичний клуб «Холодний Яр»; Український пріоритет, 2015). Розмістилася Академія в старовинній фортеці на березі річки Лаба поблизу містечка Подєбради. Замок з алеєю з 500 лип і одним могучим дубом був дорогою історичною пам’яткою для чехів, а від 1922 став такою ж цінністю й для українців. Колишні провідні діячі УНР склали професорсько-викладацький колектив Академії, що мала три відділи: агрономічно-лісовий, гідротехнічно-технологічний та економічно-кооперативний.

«Оскільки підручників нашою мовою через каральні заходи російської цензури не існувало, то було постановлено, що кожен викладач мав написати підручник зі свого курсу. І викладачі блискуче виконали це непросте завдання!». Це не порожні вихваляння приєднанням до Болонського процесу нинішніх чільників МОН, вихідців Могилянки. Випускників УГА радо взяли на роботу в 16 країнах, декотрі сягнули наукових вершин. З часом академічну бібліотеку склали 25тис. 600 томів фахової наукової літератури різними мовами.

Міністерство хліборобства ЧСР виділило 200 стипендій. Лише у перший рік до ректорату надійшло понад 600 заяв від бажаючих навчатися. Тому кожен студент відмовився від 50 крон, щоб з’явилося 20 додаткових стипендій. Усі студенти були українцями. Пізніше до них приєдналися декілька білорусів і кубанців, яким міністерство виділило окремі стипендії. За час існування УГА дипломи здобули 560 студентів. У книзі ви знайдете імена Михайла Теліги, Леоніда Мосендза, Миколи Палієнка. Слухачами, поруч із вояками регулярних військових частин, були й повстанські отамани. За книгами допізна засиджувалися пересічні козаки і вчорашні командири — легендарні генерали Михайло Омелянович-Павленко, його молодший брат Іван, Олекса Алмазов. Кожен абітурієнт писав вступний твір: «Як я став свідомим українцем», або «Найдраматичніший момент у моєму житті». До першого тому автори вмістили життєписи вояків-студентів із прізвищами від «А» до «К».

Наразі, як і століття тому, десятки тисяч українських комбатантів переживають повоєнний синдром. Недолуга українська влада звично-безпорадно розводить руками. Не залишається іншого, як дати пораду горе-урядовцям: щоб не було як із Петлюрою, котрий повчав командирів іти в бій у першій лінії, але сам не взяв участі в жодному бою й ані разу не пальнув у москалів (і так само жодного разу не відвідав Подєбради), — створіть сучасний аналог УГА. Позаяк Україна інтегрується в Європу, саме час заполонити її українською органічною сільськогосподарською продукцією. Для цього потрібні вправні руки й знання. Навчіть учорашніх воїнів, надайте їм землю, допоможіть організаційно, забезпечте інформацією про світові ринки й перспективи їх розвитку. В положенні про міністерства є незбагненний для кожного міністра рядок про формування державної політики у відповідній галузі. Оце й є та сама, державна політика. Дерзайте!