Re: цензії

03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро
«Був на рідній землі…»
02.09.2025|Віктор Вербич
Книга долі Федора Литвинюка: ціна вибору
01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Одухотворений мегавулкан мезозойської ери
25.08.2025|Ярослав Поліщук
Шалений вертеп
25.08.2025|Ігор Зіньчук
Правди мало не буває
18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка

Літературний дайджест

25.03.2016|13:16|Gazeta.ua.

Троє чоловіків потрапили на війну під одним ім´ям

— Хотіли побити рекорд Оксани Забужко, але сил забракло, — каже письменник Віталій Капранов, 48 років.

— Написали роман на 544 сторінки, а "Музей покинутих секретів" Оксани Стефанівни — на 300 більше.

У столичній книгарні "Є" брати Капранови презентували книжку "Забудь-річка".

— У Другу світову один наш дід був червоноармійцем. Нагороджений орденами, поранений під Севастополем 1943-го, — продовжує Віталій Капранов. — Другий дід дезертував, відсидів як антисовєтчик. Його батька розкуркулили і знищили комуністи, тому проливати кров за них він не хотів. Перед нами завжди стояло запитання: чому маємо дідом Іваном пишатися, а Павла сторонитися? За радянської влади все було навпаки. Нас така ситуація не влаштовувала. І це — типово для багатьох українських родин. Часто про дідів батьки не розповідали своїм дітям, бо це могло зіпсувати їм життя. Добре пам´ятаємо, як у 1980-х при вступі в інститут і на роботу заповнювали анкети на кілька сторінок — "чи перебували ваші рідні на окупованій території". Цілі покоління добровільно втрачали пам´ять. В українській міфології цей світ і потойбіччя розділяє забудь-річка. Хто через неї перелітає — втрачає пам´ять.

Зрозуміли, що забудь-річка — не міф. Її русло радянська влада прокопала по всій Україні, відокремивши нас від дідів-бабів, від правди.

У романі "Забудь-річка" троє молодих чоловіків опиняються на війні під одним ім´ям — Степан Шагута. Комсомолець воює в дивізії "Галичина", син офіцера УНР — у Червоній армії, а польський жовнір — в УПА. Через багато років між двома їхніми нащадками спалахує кохання. Герої досліджують три долі, які переплелися і стали однією — долею українця в Другій світовій війні.

Капранови працювали над книжкою чотири роки. Кажуть, на неї надихнули мемуари випускників Бережанської гімназії.

— Вразила робота крає­знавців цього містечка на Тернопільщині. Вони зібрали матеріали від початку ХХ століття. Ми перечитали купу спогадів червоноармійців, вояків вермахту, упівців. Найбрехливіша інформація про радянських вояків — видана до 2000 року. Мемуари упівців переповнені ідеологією. Дуже зраділи, коли знайшли речення "хлопці вкотре посварилися". Бо хотілося побачити хоч якісь людські стосунки. Зрозуміло, що тривале перебування в криївці позначається на стосунках між людьми. Той, хто воював у дивізії "Галичина" чи сидів у таборах ГУЛАГу, в спогадах не брешуть. Їм нікому нічого не треба доводити.

"Забудь-річка" Братів Капранових вийшла у столичному видавництві "Нора-друк". У книгарнях коштує 152 грн.

Іван СТОЛЯРЧУК



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери