Re: цензії

"Не можна уникати усіх сторін повної картини – в одній і тій самій людині може жити ненависть і любов до України. І навіть це варто передати. Писати про це можна зближенно до репортажу, тобто всю правду. Це як екологія. Є милі пташки соловейки, яких нам шкода, якщо їх хтось ображає. Але треба показати, що ті самі соловейки страшенно жорстокі, вбивають інших істот і часом навіть своїх братів. Та це не відміняє того, що вони гарні, милі і вартують того, щоб жити. Треба показувати повноту картини, що все це є нормальним, природнім і ми мусимо з цим жити. Нічого не слід приховувати через якісь фальшиві ідеологічні схеми", - вважає письменник.

За його словами, ми (українці, - Gazeta.ua. з різних українських світів і це є нашою силою, тому що такі світи можуть об´єднуватися.

"Я зі свого українського куточка вже давно знав, що щось таке має статися. І тут я не кажу про війну. Нас привчили за 90-ті роки в межах Європи забути це слово і всі навіювали, що такого не може статися. Але було очевидним для нас, що приживлення різних імунних речей не може обійтися без кризи. Мусить пройти процес запалення і відторгнення", - каже літератор.

"Моя позиція довгий час була такою, що багато речей є штучними. Поняття територіальної цілісності є також певною фальшивкою, яку ми приймаємо. Потрібно дати їм свободу людям – і хай вони собі роблять, що хочуть. Виявляється, що так неможливо.", - розповідає Прохасько.

На його думку, потрібно шукати шляхи, як інтегрувати між собою людей, які закрутили себе у ненависті.

"Зараз я налаштований більш оптимістично і знаю, що така ситуація була у багатьох європейських країнах. Просто вони проходили її у в різні етапи розвитку. Україна проходить ту ж столітню історію, але пришвидшеним темпом. Найбільшими непримиренними ворогами усіх європейських народів були свої ж. У Німеччині, Франції і Іспанії найжахливіші речі діялися в рамках внутрішніх протистоянь. Тепер вони спокійно живуть, як країни, так що я вірю, що це можна пережити", - вважає письменник.

Книжку про АТО "Укри" 68-річний письменник Богдан Жолдак написав за два з половиною місяці. Кіноповість отримала премію "Воїни світла". Для сюжету "Укрів" письменник використав розповіді бійців АТО та спогади батьків про Другу світову.

"Бійці розуміють, що про це писати треба, але не хочеться й згадувати. Один студент останні три місяці із сірої зони під Маріуполем носив трупи — побратимів і ворогів. Росіян міняв на наших під обстрілами. Щоразу є небезпека, що тіло заміноване. Протягнути мерця 300 метрів — навіть для силача Василя Вірастюка непросте завдання. Хлопець каже: "Тягнеш труп. Не бачиш, хто він. Але знаєш, що росіянин, бо важкий — тренований. "Лугандони" — хирляві. Щастя, коли офіцера знайдеш. Можна вигідно обміняти". Думаю, боєць із часом відійде й напише про все це", - розповів Жолдак.