Ця підбірка присвячена трилероїдам-гурманам, які вже скуштували салатик з жаху і хочуть перейти до гаряченького, від якого пройматимуть дрижаки.

Джеймс Паттерсон, Девід Елліс «Невидимка»

Джеймс Паттерсон – письменник-універсал: він створив детектива Алекса Кросса, низку дитячих книг для сина, який ненавидів читання, і один із наймоторошніших сюжетів ever. З тридцятки прочитаних торік жахастиків «Невидимка»  була для мене найстрашнішою.

«Невидимка»  – історія серійного вбивці, маніяка, злочинних подвигів якого ніхто не бачить, поки агентці Еммі Докері не спадає на думку проаналізувати пожежі, схожі на ту, у якій загинула її сестра. І тут починається таке, що навіть отруєному нуаром мозку лячно уявляти. Десятки надрізів, які точно імітують те, що робить з тканинами вогонь, і величезні дози чаду, щоб жертви не змогли опиратись. А все чому – я не дарма згадувала Фройда у вступі – через дитячу травму.

Phil Hogan «A Pleasure and a Calling»

Майже впевнена, що ви ніколи не чули про британця Філа Гогена. Про нього навіть немає статті у Вікіпедії. Замало честі як для творця трилера про людину, яку ви швидше за все не запам’ятаєте і не сприйматимете як загрозу.

Герой «Насолоди і поклику»  – містер Гемінг – агент з нерухомості, який береже дублікати ключів від кожного проданого будинку. Він чекає, поки нові власники трохи обживуться, а потім починає непомітно спостерігати за їхнім побутом: гортає фотоальбоми, п’є чай на кухні, нишпорить у комп’ютерах та гардеробах. Він дуже хороший агент і продає багато будинків, а ще одержимий, готовий на все, щоб отримати своє. І що далі в текст, то більше хочеться змінити усі замки у хаті.

 Томас Гарріс «Мовчання ягнят»

Томас Гарріс писав кримінальну хроніку для низки американських видань. Тоді він, мабуть, і не підозрював, що породить одного із найвідоміших і найінтелектуальніших літературних маніяків – канібала Ганнібала Лектера.

У другій книзі серії – «Мовчанні ягнят» – злочинний геній за ґратами, але саме йому випадає допомагати ФБР у гонитві за невловимим Баффало Біллом. Бо є між ними дивне кохання… пардон, зв’язок. Один поїдає жертв – делікатеси з людятини, інший – знімає з убитих жінок шкіру з дуже дивною метою, а потім топить те, що залишилось. І обидва вони дуже небезпечні.

Брет Істон Елліс «Американський психопат»

Мене лякають люди, які читали цю книгу. А ще більше лякають ті, кому вона сподобалась. «Американський психопат»  за зашкальним рівнем жорстокості приховує доволі безликого персонажа, який живе брендами, відеокасетами, солярієм і хіттю. Брет Істон Елліс написав героя нашого часу, який вийшов з «Механічного апельсина» і прагне убивати. Миле личко і десяток кровожерних демонів, про яких ніхто не підозрює.

Після десятка сторінок кожен читач розуміє, чому видавництва боялись таке друкувати. Хоча, є чутки, що оригінальний рукопис був ще жорстокішим і натуралістичнішим. А ще Патрика Бейтмена так і не вкинули за ґрати. Він ще десь блукає.

Ania Ahlborn « Brother»

Аня Елборн – авторка низки страшних і дуже страшних романів. Її «Братик»  про родину, яку дозволю собі описати словами Павла Глазового: «ох, сімейка, так сімейка, хоч тікай із дому» . Зрештою, саме втечу планує юний Майкл Морроу, який не розділяє сімейних традицій, які оцінив би Ганнібал Лектер. Він ближчий до нормальності, ніж його матір, батько, а надто брат Рібел. А ще він закоханий. І йому по-справжньому страшно. Майкл боїться рідних, решта світу для нього геть не така небезпечна.

Морроу живуть дуже бідно поблизу гір, та у їхніх холодильниках завжди повно м’яса. А ще на околицях постійно зникають молоді дівчата. Збіг? Не думаю.

Читати: Не варто ворушити старі скелети, вони можуть бути дуже небезпечними

Mo Hayder «The Devil of Nanking»

Невгамовна британська дослідниця Грей, яка вивчає різанину у Нанкіні – страшний злочин японських військових – вирушає до професора, який володіє безцінним відеозаписом. Зрештою, старий китаєць погоджується показати плівку, якщо англійка дізнається секретний інгредієнт довголіття ватажка якудза.

Текст помережаний ретроспекціями, які відкривають минуле і професора, і Грей. В обох стільки страшних спогадів, що вистачить на десяток трилерів. От тільки втручатись у справи якудза – не найкраща ідея для вчених.

Даніел Коул «Лялька»

Тут рідкісний вид серійного убивці – маніяк зухвалий та стратегічно мислячий. Убивця-ляльковод (чи точніше лялькотворець) пропрацьовує декорації і готує реквізит – Франкенштейна із шести людських запчастин (чогось такого можна чекати від письменника-медика). Він хоче епатувати, прагне отримати якнайбільше уваги преси. Він уже на сцені. Це його бенефіс.

А ще він уже обрав матеріал для наступної ляльки – шість нових жертв, для яких навіть призначив час смерті. Хто у цьому списку? І чи вдасться їм втекти від долі, визначеної психопатом.

Гілліан Флінн «Гострі предмети»

«Гострі предмети» – дебютний твір Гілліан Флінн і трохи менш відомий, ніж вже екранізовані романи «Загублена» та «Темні таємниці».  Та все ж не той варіант, коли перший млинець глевкий. «Гострі предмети»  змушують героїню повертатись туди, де вона не хоче бути, і переживати те, від чого намагалась втекти. Її призначення – врятувати дівчаток і зупинити страшного убивцю.

Написаний темними ночами і на вихідних, трилер змусить вас тремтіти і хвилюватись, адже здається, що лезо маніяка на відстані подиху.

Тесс Ґеррітсен «Хірург», «Асистент»

Думаю, варто виділити детективи від медиків в окремий жанр за їхню детальність та винахідливість у розчленуванні жертв. Ці два твори відкривають немаленьку серію про розслідування Джейн Ріццолі. Буде добре, якщо друком вийдуть усі 12 томів. Ви ж теж на них чекаєте, правда ж?

Хірург нападає на самотніх жінок, жертв сексуального насильства у Бостоні. Асистент, він же «Домінант» полює на подружні пари у Массачусетсі – і у жорстокості перевершує свого вчителя, візитівку якого переймає. Та навіть їм удвох не варто тягатись з Джейн Ріцоллі.

Джинні Раян «Нерв»

Чи є якесь місце безпечніше за затишний куточок у власній кімнаті з комп’ютером? Не тоді, коли ти починаєш гру, з якої не можеш вийти. Джинні Раян звернулась до надактуального сюжету, який з роками тільки набиратиме обертів, – кібербезпека. Зачіпає вона і традиційну мерзоту, на яку люди здатні заради слави та грошей.

Той випадок, коли назва книги цілком передає стан читача, який долає сторінку за сторінкою. Після «Нерву» хочеться видалити всі акаунти в соцмережах і змусити гаджети позабувати паролі до WI-FI.

Жахливого вам читання!