Re: цензії
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
- 25.05.2026|Дана ПінчевськаАнімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії
- 23.05.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськХитрості недостатньо
- 23.05.2026|Богдан Дячишин, ЛьвівБог любові – тут, на землі
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Олів’є Бурдо: «”Чекаючи на Боджанґлза” — роман про втечу від гнітючої реальності»
18 вересня до Києва завітав автор французьких бестселерів Олів’є Бурдо. У Домі Майстер Клас письменник презентував для українських читачів книжку «Чекаючи на Боджанґлза», яка нещодавно побачила світ у «Видавництві Старого Лева».
Розмовляли про роман разом із автором перекладачка книжки українською Ірина Славінська та письменник і модератор зустрічі Андрій Курков. Перекладала зустріч – Валентина Стукалова, завідувач медіатеки та куратор книжкових проектів Французького Інституту.
«Чекаючи на Боджанґлза» — це трагічна історія свята та весела історія катастрофи із вуст дитини, наскрізний саундтрек якої — відома у всьому світі пісня Ніни Сімон «Містер Боджанґлза». Чому саме ця мелодія наповняє роман, розповів на зустрічі Олів’є Бурдо: «Я почув цю пісню за 15 днів, перш ніж почав писати книжку. Тоді був дуже складний період у моєму житті, і ця пісня мене заспокоїла, з нею стало комфортніше. Я не дуже володію англійською, тож спочатку мені найбільше сподобалася мелодія. Згодом прочитав переклад її слів. І стало зрозуміло, що і мелодія, і слова відповідали тому духу, який я хотів передати у творі. Коли писав роман, не знав, чи буде мати успіх ця історія, чи її взагалі опублікують. І коли книжка вийшла, я підписав один примірник доньці Ніни Сімон».
«Коли я перекладала, в мене зовсім не було відчуття, що це легкий роман, — продовжила Ірина Славінська. — Я замислювалася над проблемами життя, складнощами, які трапляються в житті».
«Коли тобі погано, є два варіанти дій: або ти змушуєш людей плакати з тобою, або навпаки – сміятися з тих проблем, які переживаєш, — розповів автор про поєднання складних тем і легкості в романі. — Мені не щастило в житті протягом 30 років. І це стало моєю манерою реагувати на неприємності — змушувати навколишніх сміятися над цими труднощами. І тому вийшов роман, який розповідає про такі сумні речі із легкістю. Мій другий роман, який побачив світ цього року, більш похмурий і жорсткий, ніж цей, а в житті навпаки – все веселіше».
То про що ж цей роман? Свою відповідь на це питання дав Андрій Курков: «Важко було спочатку для себе зрозуміти, про що цей роман. Але це роман про любов, незважаючи на суспільство, зобов’язання і навіть родинні обов’язки. Найсмішніший момент, що цю гармонію порушує лише французька податкова. Цікаво, що у романі, крім податкової та психіатричної лікарні, немає жодних реальних інституцій».
«Коли я перекладала, в мене зовсім не було відчуття, що це легкий роман, — продовжила Ірина Славінська. — Я замислювалася над проблемами життя, складнощами, які трапляються в житті».
«Коли тобі погано, є два варіанти дій: або ти змушуєш людей плакати з тобою, або навпаки – сміятися з тих проблем, які переживаєш, — розповів автор про поєднання складних тем і легкості в романі. — Мені не щастило в житті протягом 30 років. І це стало моєю манерою реагувати на неприємності — змушувати навколишніх сміятися над цими труднощами. І тому вийшов роман, який розповідає про такі сумні речі із легкістю. Мій другий роман, який побачив світ цього року, більш похмурий і жорсткий, ніж цей, а в житті навпаки – все веселіше».
«Читання — це справа моменту. Якщо читаєш книжку у нелегку мить життя, будеш звертати увагу на легкість книжки та веселі ситуації. А якщо тобі добре, то побачиш глибинні роздуми над складними темами. Якщо ви хочете читати веселу і легку книжку, читайте цей роман. А якщо хочете серйозну книжку — він також підійде», — додав автор.
Також Олів’є Бурдо розповів про відсутність часових орієнтирів та віку героїв у романі: «Я хотів, щоби мій роман був нестабільним. Саме через це головна героїня книжки – мама – кожного дня має інше ім’я. А хлопчик взагалі немає імені, і його вік важко визначити. Я хотів, щоб читач сприймав дію і час так, як йому відчувається».
На запитання Андрія Куркова про причину успіху книжки та вплив сучасних письменників на творчість автора Олів’є розповів: «Мені важко було передбачити успіх цієї книжки. Я не читаю сучасних авторів, а лише тих, що вже померли. Я не знаю, про що зараз пишуть, тому впливу їхньої творчості на цю книжку немає. Можливо, читачі вже втомилися від дуже серйозних книжок. Від письменників, які до себе ставляться дуже серйозно. Може, тому книжка, яка так легко розповідала про серйозне, — почала вирізнятися. У наш час терактів людям потрібна легка література. Але, ймовірно, мені просто пощастило. Є багато гарних авторів, які не можуть навіть знайти видавця і чиї тексти залишаються непрочитаними. Найбільша приємність в цьому успіху — що мене читають. Я з ранньому віку вигадував нісенітниці, а от за останні два роки я ці нісенітниці розповідаю публічно».
Також Олів’є Бурдо розповів про втечу від реальності в романі та житті: «Я завжди був не найкращим учнем в школі, працівником в офісі, натомість завжди залишався осторонь. Я і зараз надаю перевагу усамітненому життю, якомога далі від суспільних кіл. Так і герої моєї книжки своєю родиною живуть окремо від всього світу. Цей роман – про втечу від гнітючої реальності. Але я не єдиний, в кого є бажання від неї втекти».
Наприкінці зустрічі письменник розповів про читання, самоосвіту та улюблених авторів: «Я погано навчався в школі, кілька разів лишався на другий рік, не вчився в університеті. Але тепер буду вчитися усе життя. Те, що недовчив у школі, надолужував читанням і самоосвітою. Мої улюблені автори — Трумен Капоте, Френсіс Скотт Фіцжеральд, Ернест Гемінґвей… Нещодавно поставив собі завдання прочитати по три романи 30 авторів. Цього мені вистачить надовго. Коли читаєш окремі твори одного автора, то входиш в його світ, здається, що він – улюблений. Але це не означає, що наступний прочитаний не стане улюбленим».
Український переклад книжки «Чекаючи на Боджанґлза» вийшов за підтримки Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» Посольства Франції в Україні, Французького інституту в Україні та видавничих програм Французького інституту. Приїзд автора організований за підтримки Французького інституту в Україні, Посольства Франції в Україні, Альянс Франсез.
Про переклад роману та його музику розповіла перекладачка Ірина Славінська: «Це була найшвидша домовленість про переклад із видавництвом. Я прочитала декілька відгуків про роман і відразу погодилася. Мені щастить на музичні книжки. Попередній роман, який перекладала, — «Компас» Матіаса Енара. У ньому головний герой — музикознавець, який слухає постійно сучасну і класичну музику. І тому під час перекладу я слухала дуже багато музики. Це було необхідно. Це визначало, що буде далі в книжці. Треба було знати, яка ця музика — швидка, сумна, чи весела. Тож відбувся цікавий збіг, що два поспіль перекладених мною романи мають музичну лінію».
Коментарі
Останні події
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 21.05.2026|13:04«Межі причетності» та митці з 7 країн: фестиваль «Фронтера» оголосив фокусну тему
